Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. Статтю 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

"Стаття 56. Виплата пенсій особам, які перебувають на повному державному утриманні

Під час перебування пенсіонера з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менш як 25 відсотків призначеної пенсії.

Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, зазначені у частині четвертій статті 30 цього Закону, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім'ї.

Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку.

Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їх особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії з урахуванням положень цієї статті здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому пенсіонер зарахований на повне державне утримання".

ПОРЯДОК
визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів

Витяг

1. Цей Порядок встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

2. Середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

7. За наявності кількох аналогів аналогічним транспортним засобом є транспортний засіб одного виробника (країни-виробника).

8. У разі коли неможливо визначити ціну ідентичного нового транспортного засобу в Україні (відсутні необхідні довідкові дані), допускається використання даних щодо аналогічних транспортних засобів.

9. У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні, використовується інформація про його ціну в країнах-виробниках (експортерах).

У такому випадку ціна нового транспортного засобу в Україні визначається на рівні ціни в країнах-виробниках (експортерах) без урахування податку на додану вартість таких країн, збільшеної на суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що відповідно до законодавства сплачуються під час митного оформлення транспортного засобу.

10. У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні згідно з пунктами 4 - 9 цього Порядку, допускається використання інформації про ціни нових транспортних засобів, зазначеної у спеціалізованих періодичних виданнях для продажу транспортних засобів, комп'ютерних програмах та Інтернеті тощо.

11. Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

12. Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Роз'яснення з питань оформлення видаткового касового ордера підприємством .

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 визначає порядок ведення касових операцій юридичними особами (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також форми касових документів, що застосовуються ними. Типові форми касових документів наведені у додатках до Положення.

У реквізиті "Видати" видаткового касового ордера (додаток 3 до Положення) зазначається прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка отримує кошти. У разі, якщо видатковий касовий ордер оформляється на загальну суму коштів, що видаються, наприклад - по відомості на виплату грошей працівникам підприємства (додаток 1 до Положення), то у вказаному реквізиті зазначається відповідний підрозділ підприємства, що отримує кошти.

Якщо ж підприємство здійснює виплати з оформленням видаткової відомості, то відповідно до абзацу другого пункту 3.8 Положення на титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

При цьому слід зазначити, що згідно з вимогами останнього абзацу пункту 3.10 глави 3 Положення у касових ордерах, що оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (у тому числі видача готівки за видатковими відомостями), реквізит "Одержав" (у видатковому касовому ордері), в якому зазначається сума готівки, не заповнюється.

В цьому випадку може не заповнюватися і реквізит "Підпис одержувача", оскільки одержувачі готівки проставляють свої підписи про отримання у видатковій відомості.

Інші реквізити видаткового касового ордера, а саме дата; найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача, мають заповнюватися відповідно до вимог Положення.

Щодо дати відкликання податкового повідомлення-рішення

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Так, ст. 60 Кодексу визначено підстави та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги.

Порядок відкликання податкового повідомлення-рішення регламентується Кодексом, а також Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом ДПС України від 22.12.2010 N 985.

Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У цьому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п. 60.3 ст. 60 Кодексу).

Тобто податкове повідомлення-рішення визнається відкликаним у разі прийняття контролюючим органом рішення, яким задовольняється скарга на користь платника податків.

Розгляд скарг платників податків, поданих в адміністративному порядку, регламентується статтями 55, 56 глави 4 Розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 ст. 56, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 56.8 цієї статті (п. 56.9 ст. 56 Кодексу).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому п. 56.9 ст. 56 Кодексу.

Таким чином, у разі задоволення скарги платника податків із вказаних вище підстав податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Фізичні особи-підприємці не зобов’язані використовувати печатку при здійсненні підприємницької діяльності

Фізичні особи-підприємці, у тому числі платники єдиного податку, рішення про використання печатки приймають самостійно в залежності від специфіки діяльності.
Крім того, нормативно-правові акти з питань оподаткування не передбачають обов’язку платника податків повідомляти органи Міндоходів України про отримання або знищення печатки.
Господарським кодексом України, яким визначено особливості статусу громадянина як суб’єкта господарювання, не міститься вимог щодо обов’язкової наявності печатки у суб’єкта господарювання (ст. 128 ГКУ від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями).

Дії платника у випадку помилково поданої звітності

У разі помилкового подання суб’єктом господарювання податкової звітності до органу Міндоходів, він може повідомити про це відповідний орган письмово. У листі платник повинен обґрунтувати обставини помилково поданої податкової звітності та звернутися з проханням не визнавати дану звітність як податкову. Це стосується звітності, яку взагалі не потрібно було подавати або подано не до того органу Міндоходів.

Нагадуємо, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу Міндоходів, в якому перебуває на обліку платник податків, перевіряє наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника, до її прийняття перевірці не підлягають (відповідно до ст.49 ПКУ).

Держмито сплачується до вчинення нотаріальних дій, за які воно справляється

При здійсненні нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення таких дій. Водночас, за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів, що є в справах нотаріальних контор, держмито сплачується при їх видачі.

Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується іншою стороною, яка не звільнена від його сплати, або пропорційно за домовленістю сторін.

За державну реєстрацію актів цивільного стану, а також за повторну видачу таких свідоцтв, держмито сплачується до подання відповідної заяви.

Розрахункові документи про сплату держмита додаються до примірників посвідчених правочинів, до заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, інших матеріалів про видачу документів тощо.

Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Відповідні норми передбачено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 №811.

Законодавчим актом, яким регулюється сплата державного мита, розміри ставок, а також надання пільг по його сплаті є Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 «Про державне мито» (із змінами і доповненнями).

Адвокати, що здійснюють підприємницьку діяльність, ведуть дві книги обліку

Якщо фізична особа провадить незалежну адвокатську діяльність, та одночасно здійснює й підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, така особа веде дві книги обліку доходів і витрат:

1. Книгу обліку доходів і витрат (затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1025) – для відображення доходів, отриманих від адвокатської діяльності;

2. Книгу обліку доходів (затверджену наказом Мінфіну України від 15.12.2011р. №1637) – залежно від обраної групи платника єдиного податку.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, відображаються у податковій декларації платника ЄП-фізичної особи-підприємця. Форму такої декларації затверджено наказом Мінфіну України від 21.12.2011 р. № 1688 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку».

Декларація подається у строки:

- для платників єдиного податку І та ІІ груп – у строки, встановлені для річного податкового періоду. Тобто, протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем звітного року.

- для спрощенців ІІІ та V груп – у строки, встановлені для квартального податкового періоду. Тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного кварталу. У 2013 році: за І квартал – до 10 травня; за півріччя – до 10 серпня; за 9 місяців – до 9 листопада; за рік – до 9 лютого.

Порядок ведення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначено розділом XIV Податкового кодексу України.

Граничний строк сплати ЄСВ та авансових внесків з єдиного податку

Нагадаємо, 20 червня останній день сплати:

       авансових внесків з єдиного податку платниками єдиного податку 1 та 2 груп за червень 2013 року;

       ЄСВ з доходу (крім гірничих підприємств) за травень 2013 року.

       Крім того, це останній день подання, зокрема:

       податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року платниками, які сплачують такий податок щомісяця;

       декларації акцизного податку за травень 2013 року;

       податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України за травень 2013 року;

       податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за травень 2013 року суб'єктами господарювання, які видобувають вуглеводневу сировину;

       податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності) за травень 2013 року платниками, які обрали місячний строк звітування;

       звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб і суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (форма № Д4, заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування з IІI кварталу 2013 року.