Про необов'язковість видачі авансу та звітування за витраченими власними коштами.

Пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року N 98 (далі - Постанова N 98). На виконання п. 12 Постанови N 98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 N 362 змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 (далі - Інструкція).

Зазначена Інструкція є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Тобто бюджетне підприємство перед направленням працівників у відрядження обов'язково має видати їм аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати (п. 5 розділу першого та п. 11 розділу другого Інструкції N 59).

Такого обов'язку для небюджетних підприємств нормативні документи не встановлюють. Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено лише обов'язок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має відшкодувати відповідні витрати.

Водночас небюджетні підприємства можуть закріпити обов'язок видавати аванс у власному положенні про відрядження. Такий обов'язок може встановлюватися також наказами про відрядження.

Таким чином, інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати (згідно з Інструкцією) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 N 1276 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання" (далі - Порядок 1276), при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналів документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Тобто працівнику, який витратив власні кошти на відрядження, у разі подання звіту про використання коштів на відрядження згідно з Порядком N 1276 та відповідних документів, що підтверджують вартість понесених витрат, відшкодовуються витрати на відрядження.

Таким чином, незалежно від того, видавався аванс на відрядження, чи витрати під час відрядження здійснювались за власні кошти, працівник підприємства зобов'язаний подати звіт про використані кошти, видані на відрядження або під звіт, у терміни, встановлені пп. 170.9 ст. 170 ПКУ.

З питання терміну подання працівником звіту про витрачені кошти під час відрядження, зняті з корпоративної платіжної карти підприємства, то повідомляємо наступне.

Дія п. 170.9 ст. 170 ПКУ поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженнями чи використанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для повернення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Пунктом 2.12 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення), визначено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом з підтвердними документами в установлені строки і в порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Отже, якщо під час службових відряджень відряджена особа отримала готівку із застосуванням платіжних карток, у тому числі з використанням особистого спеціального платіжного засобу, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Ким підписується  Податковий розрахунок 1ДФ?

Згідно з положеннями п.3 Порядку 1020  Податковий розрахунок на останньому аркуші завіряється:

для юридичної особи - підписами керівника юридичної особи і головного бухгалтера та засвідчується печаткою;

для фізичної особи - податкового агента - підписом особи, яка подає податковий розрахунок, та засвідчується печаткою у разі її наявності.

Який  порядок проведення коригувань у Податковому розрахунку 1ДФ?

Згідно з п.4 Порядку 1020 коригування поданого і прийнятого податкового розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом ДПС.

У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податковий розрахунок подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише по рядках та реквізитах, які уточнюються.

Які коди  застосовуються  для вилучення та внесення рядків Податкового розрахунку 1ДФ?

Згідно з п.4 Порядку 1020 для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати "1" - на вилучення рядка.

Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати "0" - на введення рядка.

Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно вилучити помилкову інформацію відповідно до підпункту 4.4.1 цього пункту та ввести правильну інформацію за правилами підпункту 4.4.2 цього пункту, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких вилучає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому раз і в першому рядку в графі 9 указується "1" - рядок на вилучення, а в другому - "0" - рядок на введення.

Надходження від сплати єдиного податку перевищили 3 млрд. гривень

За перше півріччя 2013 року платники податків, які працюють на спрощеній системі оподаткування, сплатили до бюджету 3,1 млрд. гривень. Порівняно з минулим роком надходження зросли в 1,6 раза. За січень-червень минулого року „єдинщики” спрямували до бюджету 1,9 млрд. гривень.

Левова частка суми сплачена підприємцями – фізичними особами. Від приватних підприємців бюджет отримав майже 2,4 млрд. гривень єдиного податку. Від діяльності спрощенців - юридичних осіб до бюджету надійшло 790,2 млн. грн.

За статистикою Міндоходів, на сьогодні на спрощеній системі оподаткування працюють майже 1,4 млн. платників податків. Порівняно з відповідним періодом минулого року їх кількість зросла на 100 тис. осіб.

Нагадаємо, що 2013 рік приніс платникам єдиного податку ряд позитивних новацій. Так, зокрема, для платників 5-ої групи зменшено ставки єдиного податку з 10% та 7 % до 7% та 5% відповідно, а для 2-ої групи – введено подання звітності раз на рік, а не щоквартально.

Спрощенці також мають можливість подавати заяви про перехід на спрощену систему оподаткування в електронному вигляді, до того ж за власним рішенням протягом року вони мають змогу змінювати групу або ставку податку.

Крім того, незабаром підприємці зможуть вести книгу обліку доходів та витрат в електронному вигляді. Маючи електронний ключ, платники зможуть автоматично заповнювати на підставі даних книги податкову звітність та направляти її в режимі он-лайн до податкового органу.

Загальна сума зареєстрованих підприємцями податкових накладних в Єдиному реєстрі склала 283,5 млрд. гривень

За І півріччя поточного року реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі здійснили 113,1 тис. платників. Вони зареєстрували понад 29 млн. податкових накладних на загальну суму майже 283,5 млрд. гривень.

Понад 3 млн. документів з них – це накладні із сумами ПДВ понад 10 тис. гривень.

За словами аналітиків Міндоходів, обмін виключно електронними версіями документів позбавляє підприємства від зайвої „паперової” бюрократії. Крім того, реєстрація накладної в Єдиному реєстрі (ЄРПН) є своєрідним захистом платника від нечесних контрагентів. Щомісяця за запитами як продавців, так і покупців направляється понад 380 тис. виписок з ЄРПН.

Нагадаємо, що обов’язкова реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі платниками ПДВ – продавцями запроваджена з 1 січня 2011 року.

Для зручності платників реєстрація водилася поетапно, спочатку реєструвалися документи, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становила понад 1 мільйон гривень. З 1 квітня 2011 року - понад 500 тисяч гривень; з 1 липня 2011 року - понад 100 тисяч гривень та з 1 січня 2012 року - понад 10 тисяч гривень.

Кількість електронних митних декларацій збільшилась на 83%

З початку року кількість електронних митних декларацій збільшилась більш ніж в 4 рази – на початок поточного року кількість оформлених електронних митних декларацій становила лише 20%.

За перше півріччя 2013 року митницями Міндоходів було оформлено 1,5 млн. декларацій, з них 83% в електронному вигляді.

При таких тенденціях середній час митного оформлення однієї митної декларації при експорті становить 44 хв., а імпортної – 1г. 42 хв.

Впровадження електронного декларування є зручно процедурою для бізнесу, що сприяє прискоренню товарообігу, скороченню затрат часу і фінансових витрат підприємців на здійснення митних процедур.

Міндоходів: „Податкові розвідники” при посольствах України не плануються

Міністерство доходів і зборів не планує створення інституту „податкової розвідки”. Всі звинувачення деяких засобів масової інформації з цього приводу не відповідають дійсності.

В ініціативі щодо запровадження посади митно-податкового аташе при посольствах України немає нічого спільного з „податковою розвідкою”. Аташе не слідкуватимуть за українцями для виявлення їх доходів та закордонних активів, як це йшлося у деяких ЗМІ. Навпаки, вони надаватимуть всіляку підтримку представникам українського бізнесу за кордоном та допомагатимуть потенційним інвесторам у роз’ясненні всіх аспектів українського податкового та митного законодавства.

Після об’єднання податкової та митної служб у Міністерство доходів і зборів, на нього покладені нові завдання та функції, які якнайкраще реалізовуватимуться за наявності тісного співробітництва з іноземними партнерами. Саме тому головним завданням посадовців, які обійматимуть цю посаду, буде встановлення тісних зв’язків та підтримання регулярних особистих контактів з представниками податкових та митних служб країни перебування.

Така співпраця дозволить отримувати найбільш повну і актуалізовану інформацію про роботу податкових та митних органів цієї країни, відслідковувати зміни у відповідних сферах законодавства і практиці його застосування для переймання досвіду та застосування його у вітчизняному законодавстві. А це, у свою чергу, створить сприятливий бізнес-клімат як для вітчизняних підприємців, так і іноземних інвесторів.

Крім того це дасть змогу обмінюватися податковою та митною інформацією для ефективної протидії шахрайству.

Введення посад митно-податкових аташе планується, принаймні, до складу закордонних дипломатичних установ України у державах, з якими наша країна має розвинуті торговельно-економічні зв’язки і значний товарообіг. Йдеться, зокрема, про такі держави як Російська Федерація, США, КНР, Велика Британія, Польща, Бельгія (Представництво при ЄС), інші країни.

Претендентами на посади митно-податкових аташе, за ініціативою Міндоходів, скоріш за все стануть працівники Міністерства. Це будуть фахівці, обізнані з податковим та митним законодавством України та з практичними аспектами його застосування. Крім того, вони володітимуть загальною інформацією про країну, в якій перебуватимуть, законодавчими та офіційними засадами функціонування її податкової та митної служб.

Завдання та функції митно-податкових аташе, а також пріоритетні напрями їх діяльності Міністерство доходів і зборів визначатиме спільно з Міністерством закордонних справ. Однак контролювати щоденну діяльність митно-податкових аташе буде керівництво закордонних дипломатичних установ та керівник економічного відділу.

На сьогодні митно-податковий аташе, що є за посадою радником, працює лише у Представництві України при Європейських Співтовариствах. У недалекому минулому Митна служба вже мала своїх представників у складі посольств України в Російській Федерації та Республіці Польща. Однак пізніше ці посади були ліквідовані.

Акредитований центр сертифікації ключів Держмитслужби припинив свою діяльність

25 липня 2013 року Акредитований центр сертифікації ключів Держмитслужби припинив свою діяльність.

Всі посилені сертифікати підписувачів, отримані в Акредитованому центрі сертифікації ключів Держмитслужби, відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про електронний цифровий підпис" скасовані.

Подальше безкоштовне отримання послуг електронного цифрового підпису можливе в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів.

Джерело: http://ca.customs.gov.ua

- доход от продажи акций (включая акции, стоимость которых относится к недвижимости) освобождены от налогообложения.

Предложено разрешить украинским экспортерам факторинг (Законопроект)

 В парламент подан законопроект (№ 2606а) о внесении изменений в ст.1 Закона "О порядке осуществления расчетов в иностранной валюте" с целью защиты отечественных экспортеров.

Законопроектом предусматривается предоставить возможность отечественному экспортеру передать долг нерезидента отечественному финансовому учреждению, которое в дальнейшем будет принимать меры по погашению долга нерезидента через банки-партнеры в соответствующей стране.

При этом с целью недопущения злоупотреблений со стороны экспортера или банка, предлагается оставить общий срок возврата выручки в размере 180 дней и распространить его на соответствующее финансовое учреждение, которому будут отступать долг.

По мнению автора проекта, такие нормы позволят защитить отечественных экспортеров, улучшить условия их деятельности на мировых рынках, увеличить объемы экспорта, а следовательно и валютной выручки для Украины, и приблизить вопрос возврата долгов к общеевропейской практике.

Действующим Законом "О порядке осуществления расчетов в иностранной валюте" предусмотрено, что выручка резидентов в иностранной валюте подлежит зачислению на их валютные счета в уполномоченных банках в сроки выплаты задолженностей, указанные в контрактах, но не позднее 180 календарных дней с даты таможенного оформления (выписки вывозной грузовой таможенной декларации) экспортируемой продукции. За невыполнение этого требования к резиденту применяется санкция в виде пени за каждый день просрочки в размере 0,3 % от суммы неполученной выручки (стоимости недопоставленного товара). Однако, пока резидент лишен защиты от недобросовестного нерезидента, он будет нести дополнительные расходы в виде пени даже в случае страхования рисков невозврата валютной выручки или оформления банковской гарантии, поскольку по договорам поставки товаров (работ, услуг) все равно будет считаться задолженность. Кроме того, отечественные экспортеры сталкиваются с проблемами по предоставлению иностранным покупателям права отсрочки платежа, которым активно пользуются их иностранные конкуренты.

Про необов'язковість видачі авансу та звітування за витраченими власними коштами.

Пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року N 98 (далі - Постанова N 98). На виконання п. 12 Постанови N 98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 N 362 змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 (далі - Інструкція).

Зазначена Інструкція є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Тобто бюджетне підприємство перед направленням працівників у відрядження обов'язково має видати їм аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати (п. 5 розділу першого та п. 11 розділу другого Інструкції N 59).

Такого обов'язку для небюджетних підприємств нормативні документи не встановлюють. Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено лише обов'язок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має відшкодувати відповідні витрати.

Водночас небюджетні підприємства можуть закріпити обов'язок видавати аванс у власному положенні про відрядження. Такий обов'язок може встановлюватися також наказами про відрядження.

Таким чином, інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати (згідно з Інструкцією) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 N 1276 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання" (далі - Порядок 1276), при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналів документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Тобто працівнику, який витратив власні кошти на відрядження, у разі подання звіту про використання коштів на відрядження згідно з Порядком N 1276 та відповідних документів, що підтверджують вартість понесених витрат, відшкодовуються витрати на відрядження.

Таким чином, незалежно від того, видавався аванс на відрядження, чи витрати під час відрядження здійснювались за власні кошти, працівник підприємства зобов'язаний подати звіт про використані кошти, видані на відрядження або під звіт, у терміни, встановлені пп. 170.9 ст. 170 ПКУ.

З питання терміну подання працівником звіту про витрачені кошти під час відрядження, зняті з корпоративної платіжної карти підприємства, то повідомляємо наступне.

Дія п. 170.9 ст. 170 ПКУ поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженнями чи використанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для повернення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Пунктом 2.12 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення), визначено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом з підтвердними документами в установлені строки і в порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Отже, якщо під час службових відряджень відряджена особа отримала готівку із застосуванням платіжних карток, у тому числі з використанням особистого спеціального платіжного засобу, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.