Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Придбання торгових патентів приватними підприємцями

 

      Приватний підприємець надає побутові послуги, що підлягають патентуванню з оплатою виключно у безготівковій формі. Чи необхідно придбавати торговий патент?

 

        Відповідно до підпункту.  267.1.1 статті 267 ПКУ, платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять діяльність з надання платних побутових послуг, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

        Згідно із підпунктом 14.1.151  статті 14  ПКУ платні послуги – це діяльність, пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки. Перелік платних послуг, для надання яких необхідно придбавати торговий патент, визначається Кабінетом Міністрів України.

        Отже, незалежно від того яким чином ведуться розрахунки за надані побутові платні послуги в безготівковій чи готівковій формі, приватному підприємцю необхідно придбавати торговий патент.

                                                 

     Яка передбачена відповідальність за здійснення діяльності без отримання відповідних  торгових патентів?

 

      Відповідно до пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) суб’єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги:

    - за здійснення діяльності, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), - сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць;

    - за здійснення реалізації товарів, без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у п’ятикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п’ятикратного його розміру  за рік;

    - за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь строк такої діяльності;

     - за здійснення діяльності у сфері розваг, без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання, сплачують штраф у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше восьмикратного його розміру за один квартал.

    Передача торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб’єкта не дозволяється (підпункт 267.6.5 статті 267 ПКУ).          

 

       В який термін приватний підприємець повідомляє органи ДПС про припинення діяльності, яка підлягає патентуванню?

 

     Відповідно до підпункту 267.7.5 статті 267 ПКУ суб’єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб’єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.

      Таким чином, останнім днем подання суб’єктом підприємницької діяльності письмового повідомлення про припинення такої діяльності є 14 число місяця, що передує звітному та повертає торговий патент по завершенню звітного місяця.

 

      Чи необхідно придбавати торговий патент приватному підприємцю, який проводить торговельну діяльність на території ринку з автомагазину?

 

Відповідно до підпункту 267.1.2 ”в” статті 267  Податкового кодексу  (далі – ПКУ) не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб’єкти господарювання фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.

 При цьому, відповідно до підпункту 14.1.211 статті 14 ПКУ під пунктами продажу товарів слід розуміти:

-магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

-кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

-автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
        -лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери  торгівлі - ринків усіх форм власності;

-стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;
       -фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;
        -оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
       Враховуючи зазначене, не повинні придбавати торговий патент фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність з лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі ринків усіх форм власності

Фізичні особи - підприємці, які здійснюють торговельну діяльність на території ринку шляхом виїздної торгівлі, зокрема з автомагазину  повинні придбавати торговий патент.

 

 

Щодо оперативної оренди

 

 Відповідно до п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі - Кодекс) у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абз. другим п. 146.11 та п. 146.12 ст. 146 Кодексу, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.

У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними п. 146.16 ст. 146 Кодексу для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта (п. 146.20 ст. 146 Кодексу).

Нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду (п. 146.15 ст. 146 Кодексу).

Отже, у разі повернення орендарем об'єкта оперативної оренди/лізингу після закінчення дії договору лізингу/оренди платник податку - орендар у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості ремонту/поліпшення об'єкта оренди, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об'єкта основних засобів. При цьому орендодавець не змінює витрат на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта.

Якщо орендодавець здійснює компенсацію витрат, понесених орендарем на ремонт/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то орендар включає суму такої компенсації до доходів за датою їх визнання згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п. 137.16 ст. 137 Кодексу) та відображає у рядку 03.7 "Доходи від операцій оренди/лізингу" додатка ІВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 N 1213 (далі - Декларація). Орендодавець включає суми компенсації до складу інших витрат у звітному періоді, в якому вони були здійснені (п. 138.5, пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 Кодексу), та відображає у рядку 06.4.39 "Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат" додатка ІВ до Декларації.

 

Щодо відображення податкових накладних у звітності з ПДВ

 

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Враховуючи наведене, сума ПДВ, вказана у податковій накладній, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі у місяці, наступному за місяцем її виписки (але не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту їх виписки), відображається у складі податкового кредиту платника податку - покупця товарів/послуг у звітному періоді виписки такої податкової накладної.

Тому у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну.

Щодо неможливості отримання витягу з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), то Державна податкова служба України повідомляє наступне.

Згідно з п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Після надходження запиту Державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.

На зазначений витяг накладається електронний підпис Державної податкової служби, який після шифрування надсилається на електронну адресу, зазначену в запиті покупця.

 

Щодо оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами

.

Міністерством доходів і зборів України розроблено проект наказу, яким передбачено приведення у відповідність форм податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, банку та страховика у відповідність до положень Закону N 5519, зокрема шляхом викладення додатка ЦП (цінні папери) в новій редакції (додається).

З урахуванням зазначеного, Міністерство доходів і зборів України рекомендує платникам податків використовувати нову редакцію додатка ЦП до затвердження змін до відповідних форм податкової звітності, до податкових декларацій з податком на прибуток, яка запропонована проектом наказу, для її подання до органів ДПС за своїм місцезнаходженням, замість встановлених відповідними наказами форм.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи, що оподаткування податком на прибуток прибутку від операцій з ЦП за окремою ставкою 10 % запроваджено з 01.01.2013 р. і відповідно податок на прибуток від таких операцій за ставкою 10 % не враховується для обрахунку базового показника для визначення авансових внесків у 2013 році, наявність прибутку від операцій з ЦП за підсумками I кварталу 2013 р. не є підставою для подання податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя та три квартали 2013 р.

 

 

Относительно порядка налогообложения доходов нерезидентов

 

Порядок и особенности налогообложения доходов нерезидентов определены статьей 160 Налогового кодекса Украины (далее - Кодекс).

В соответствии с пунктом 160.1 статьи 160 раздела III Кодекса любые доходы, полученные нерезидентом с источником их происхождения из Украины, облагаются налогом в порядке и по ставкам, определенным этой статьей. Для целей данного пункта под доходами, полученными нерезидентом с источником их происхождения из Украины, в частности, понимаются и проценты.

Пунктом 160.2 статьи 160 Кодекса предусмотрено, что резидент или постоянное представительство нерезидента, которые осуществляют в пользу нерезидента или уполномоченного им лица (кроме постоянного представительства нерезидента на территории Украины) любую выплату из дохода с источником его происхождения из Украины, полученного таким нерезидентом от хозяйственной деятельности, обязаны удерживать налог с таких доходов по ставке в размере 15 процентов от их суммы и за их счет, который перечисляется в бюджет во время такой выплаты, если другое не предусмотрено положениями вступивших в силу международных договоров Украины со странами резиденции лиц, в интересах которых производятся выплаты.

Порядок применения международного договора Украины об избежании двойного налогообложения относительно полного или частичного освобождения от налогообложения доходов нерезидентов с источником их происхождения из Украины определен в статье 103 Кодекса.

Лицо (налоговый агент) имеет право самостоятельно применить освобождение от налогообложения или уменьшенную ставку налога, предусмотренную соответствующим международным договором Украины на время выплаты дохода нерезиденту, если такой нерезидент является бенефициарным (фактическим) получателем (владельцем) дохода и резидентом страны, с которой заключен международный договор Украины (пункт 103.2 статьи 103 Кодекса).

Исходя из изложенного, подтверждение бенефициарности получателя доходов - одно из условий применения льготной ставки или освобождения от налога на прибыль нерезидентов.

 

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету

 

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено статтею 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-IV (далі - ПКУ), відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України. Так, відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Згідно із пп. 168.4.3 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Слід зазначити, що згідно із п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). При цьому платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основними та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

При цьому згідно з частиною восьмою статті 45 Бюджетного кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Прийнятим Верховною Радою Законом України від 24.05.2012 р. N 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" (далі - Закон N 4834) внесені зміни до підпункту 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно із якими, починаючи з 1 липня 2012 року, відокремлені підрозділи для розділу IV цього Кодексу розуміються у значенні, визначеному Господарським кодексом України (до цього - Цивільним кодексом України), а для інших розділів - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Отже, з 1 липня 2012 року відокремлені підрозділи для цілей розділу IV Податкового кодексу України визначаються з урахуванням норм ст. 64 Господарського кодексу України, а не згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців", тобто дотримання умови щодо внесення юридичною особою до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців інформації про такі підрозділи не вимагатиметься.

Таким чином, вищезазначені зміни, прийняті до пп. 14.1.30 ст. 14 ПКУ, спрямовані на остаточне законодавче врегулювання питання сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за місцем провадження фактичної діяльності виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо) юридичної особи, які розташовані на іншій території, ніж така юридична особа, і не уповноважені нею нараховувати (сплачувати) цей податок.

 

Щодо оподаткування операцій з відчуження цінних паперів

 

Згідно з підпунктом 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів, є об'єктами оподаткування акцизним податком.

Пунктом 214.8 статті 214 Кодексу встановлено, що базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу.

Податковим агентом за біржовими та позабіржовими операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є відповідний торговець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який здійснює такі операції на підставі договору та зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 219.2 Кодексу).

Відповідно до листа ТОВ оплата по договорам за цінні папери здійснюється у розстрочку протягом 2012 - 2013 років, право власності на цінні папери за актом прийому-передачі перейде покупцю цінних паперів після повної оплати їх вартості у 2013 році.

Таким чином, у податковому періоді 2013 року, в якому відбудеться перехід права власності покупцю цінних паперів за актом прийому-передачі після повної оплати їх вартості у 2013 році, торговець цінними паперами (ліцензіат) зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі (продавцю цінних паперів) згідно з пунктом 219.2 Кодексу.

Такі операції оподатковуються за ставкою 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі відповідно до пп. 215¹.1.4 п. 215¹.1 статті 215¹ Кодексу.

 

Стосовно оподаткування акцизним податком операцій з відчуження цінних паперів і операцій з деривативами

 

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на товар.

У зв'язку з набрання чинності з 03.01.2013 р. Законом України від 06.12.2012 р. N 5519-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів" (далі - Закон) згідно з пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування особливим податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

Згідно з пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відчуження майна - це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Отже, операції з цінними паперами, де перехід права власності відбувся до набрання Законом чинності, не підлягають оподаткуванню акцизним податком.

Зобов'язання зі сплати акцизного податку за операціями з відчуження цінних паперів виникатимуть у разі переходу права власності на них після набрання Законом чинності.

У свою чергу, відповідно до пп. 213.2.3 п. 213.2 ст. 213 Кодексу не підлягають оподаткуванню операції з інвестиційними сертифікатами, незалежно від виду таких операцій.

 

Щодо оподаткування операцій з векселями

 

Відповідно до п. 3.7 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. N 508, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 р. за N 174/7495, незалежно від того, чи переходить право власності на векселі банку, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, що мають містити реєстр (опис) векселів.

Якщо банк прийняв рішення про здійснення операцій з поданими векселями, то після оформлення відповідних первинних документів реєстрація руху векселів здійснюється у відповідному обліковому регістрі (п. 3.9 Положення).

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі (п. 6.1 Положення).

Згідно з п. 214.8 ст. 214 Кодексу базою оподаткування особливим податком на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Акцизний податок справляється в розмірі 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі (пп. 215¹.1.4 п. 215.¹1 ст. 215¹ Кодексу).

Отже, при переході банку права власності на вексель пред'явник такого векселя є платником акцизного податку за ставкою 1,5 відсотка від суми договірної вартості такого векселя.

 

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями

 

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) фізичні особи - підприємці визначені платниками єдиного внеску.

Для зазначених платників (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 та частини 11 статті 8 Закону єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Враховуючи викладене, зазначені особи сплачують єдиний внесок з сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, незалежно від виду такої діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено статтею 9 Закону (в редакції Закону від 18.09.2012 р. N 5292-VI) та розділом IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за N 994/18289 (далі - Інструкція).

Відповідно до підпункту 4.5.2 пункту 4.5 розділу IV Інструкції фізичні особи - підприємці, які знаходяться на загальній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації.

 

 

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві

 

Працівники - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) є застрахованими особами, а підприємства, установи та організації, враховуючи положення абзацу другого пункту 1 частини першої та частину третю статті 4 Закону, - страхувальниками та платниками єдиного внеску, на яких покладено обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску за найманих працівників.

Поряд з цим фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до підпункту 4 частини першої статті 4 Закону визначені платниками єдиного внеску та згідно з підпунктом 3 частини першої статті 7 і частиною одинадцятою статті 8 Закону нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, фізична особа - підприємець, яка одночасно є найманим працівником на підприємстві, в установі або організації, сплачує єдиний внесок на загальних підставах.

Законом не передбачено звільнення фізичних осіб - підприємців, які одночасно є найманими працівниками, від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскільки фізичні особи - платники єдиного податку у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зазначений період.

 

Спрощена система оподаткування

 

На даний час Податковим кодексом України для фізичних  осіб – підприємців  встановлено  чотири групи платників єдиного податку. Це перша, друга, третя та п’ята групи.

За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених  Кодексом для обраної ним групи,  платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку.

Для переходу на сплату єдиного податку за іншою групою необхідно надати  заяву до органу державної податкової служби за місцем реєстрації.  Така заява подається  не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

 

Які звітні періоди  встановлені для платників єдиного податку?

 

Звітним періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Звітним періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.

 

Які доходи включаються до складу доходу  фізичної особи – підприємця платника єдиного податку?

До складу доходу  фізичної особи – підприємця платника єдиного податку включається  дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Чи звільняється фізична особа – підприємець  платник єдиного податку від сплати  земельного податку?

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема,  із сплати   земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

 

 

Фізична особа – підприємець є платником єдиного податку другої групи. Чи має право приватний підприємець надавати послуги юридичним особам – платникам податку на прибуток?

 

Згідно з положеннями Податкового кодексу України  до  другої групи платників єдиного податку відносяться  фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-                      не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

-                      обсяг доходу не перевищує 1 млн. грн..

Тобто фізична особа – підприємець, який є  платником єдиного податку другої групи,  має права  надавати послуги лише платникам єдиного податку або населенню.

 

 

 Чи застосовують фізичні особи – підприємці  платники єдиного податку реєстратори розрахункових операцій?

 

Згідно ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.