13:02 Позапланові податкові перевірки | |
| Позапланові податкові перевірки Відповідно до пп. 41.1.1 ПКУ органи державної податкової служби (ДПС) є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи ДПС. Одразу зауважимо, що в цій статті мова піде саме про податкові перевірки, оскільки розгляд специфіки здійснення «неподаткових» перевірок є досить широкою темою та, без сумніву, заслуговує на окрему публікацію. Також звернемо увагу, що в ПКУ зроблено одне важливе виключення: податківці не є контролюючим органом стосовно податків, визначених у пп. 41.1.2 ПКУ. Йдеться про мито, акцизний податок, ПДВ, інші податки, які справляються у разі ввезення товарів в Україну, або їх вивезення з України. Як відомо, контролюючим органом стосовно зазначених податків є митні органи. Нагадаємо, що не так давно обидва зазначені вище контролюючі органи увійшли до складу Міністерства доходів і зборів України, яке відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 р. № 141/2013, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації: • єдиної державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; • державної політики з адміністрування ЄСВ; • державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати ЄСВ. Свої функції ДПС реалізовує в першу чергу шляхом здійснення податкового контролю. Податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль може здійснюватись шляхом ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ДПС, перевірок та звірок. Таким чином, перевірки є одним із основних видів податкового контролю платників податків. Відповідно до п. 75.1 ПКУ податківці мають право проводити камеральні, документальні (планові чи позапланові; виїзні чи невиїзні) та фактичні перевірки. Документальними вважаються перевірки, предметом яких є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів2. Документальна перевірка, в свою чергу, може бути виїзною та невиїзною. Як можна зрозуміти з назви, такі перевірки відрізняються місцем їх проведення. Документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого вона проводиться. Нагадаємо, відповідно до ст. 93 ПКУ місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та облік. Документальна невиїзна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС. Крім того, документальна перевірка може бути плановою та позаплановою. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу ДПС і проводиться лише у разі виникнення певних обставин. Розглянемо, їх детальніше. Коли можуть прийти «поза планом»? Випадки, за яких може проводитися позапланова документальна перевірка, зазначені у п. 78.1 ПКУ. Достатньо наявності хоча б однієї із зазначених у ньому обставин. Таких обставин чимало, та найпоширенішими з них є такі: • за наслідками перевірок інших платників податків (або отримання податкової інформації3) виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, платник податків не надає пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Звернемо увагу, що відповідно до цієї норми недостатньо лише інформації про порушення, потрібні також факти письмового запиту та відсутності відповіді на нього протягом встановленого терміну. Таким чином, хоча перевірка в цьому випадку і вважається позаплановою, вона навряд чи стане несподіванкою для платника податку, оскільки він фактично отримає сигнал (обов'язковий письмовий запит), що свідчить про можливість перевірки не менше як за 10 днів до перевірки (фактично, як і у випадку з плановою перевіркою)4. За аналогічної умови (відсутності відповіді протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту) позапланова перевірка може бути проведена також у випадках, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пп. 78.1.4 ПКУ), або якщо подано скаргу про ненадання платником податків податкової накладної покупцю чи про порушення правил заповнення податкової накладної (пп. 78.1.9 ПКУ); • платником в установлений строк не подано податкову декларацію або розрахунки; • платником податків подано уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевіряють податківці; • платником податків подано заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, у яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення, якщо платник податків посилається на обставини, котрі не були досліджені під час перевірки. Зауважимо, що така позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стали предметом оскарження; • розпочато процедуру реорганізації або припинення юридичної особи (фізичної особи – підприємця), порушено провадження у справі про банкрутство платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; Звернемо увагу, що обмеження щодо підстав проведення перевірок не поширюються на перевірки, які проводяться на звернення такого платника податків або у межах кримінального провадження. Також нагадаємо, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні позапланових виїзних перевірок, якщо такі вони не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (їх посадових осіб), що знаходяться в їх провадженні. Позапланові перевірки бюджетного відшкодування ПДВ Відповідно до п. 200.11 ПКУ за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1238 та набрав чинності 01.01.2011 р. Підстав для проведення позапланової перевірки Кабмін передбачив чимало, і за великого бажання податківці. скоріш за все, зможуть знайти підходящу. Насамперед звернемо увагу на таку підставу для проведення документальної перевірки, як наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців певних записів (причому щодо як самого платника податку, якого мають перевіряти, так і його постачальників). Записи можуть стосуватися, зокрема, відсутності підтвердження відомостей, внесених до реєстру (відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання)); припинення державної реєстрації; визнання повністю або частково недійсними установчих документів тощо. Таким чином, якщо податківці, наприклад, не знайшли вашого контрагента за наданою адресою, то формально це може стати причиною для цілком законного візиту податківців уже за вашою адресою. Ще однією підставою для проведення документальної перевірки є невідповідність платника жодному з таких критеріїв: • у кожному з останніх чотирьох звітних податкових кварталів чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб, а середня заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 разу перевищує мінімальний рівень, установлений законодавством; • платник має основні фонди для провадження задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; • рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових кварталів. Отже, якщо, скажімо, на підприємстві працює менше 20 осіб (або більше, але із зарплатою меншою, ніж вимагається), відсутні значні основні фонди та підприємство не платить податку на прибутку більше ніж в середнього по галузі, то таке підприємство є кандидатом для позаплановою перевірки. Підставою для перевірки є також розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого платником5, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів. І навіть факту, що у вас протягом попередніх 24 послідовних звітних місяців не проводилася планова документальна перевірка, достатньо для проведення позапланової перевірки податкових зобов'язань. Повноваження податківців Стаття 20 ПКУ наділяє співробітників Міндоходів надзвичайно широкими повноваженнями, якими навряд чи може похвастатися якийсь інший контролюючий орган. Зокрема, податківці мають право: • запрошувати5 платників податків для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів, дотримання вимог іншого законодавства; • під час проведення перевірок вимагати безоплатного виготовлення платником податків копій документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства; • перевіряти під час проведення перевірок у платників податків – фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків – юридичних осіб документи, що посвідчують особу; • проводити перевірки платників податків (пп. 20.1.4 ПКУ); • вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів6, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (пп. 20.1.5 ПКУ); • отримувати безоплатно від платників податків інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, що контролюється ДПС (пп. 20.1.6 ПКУ); • під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність (пп. 20.1.8 ПКУ); • проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків; • під час проведення перевірок вимагати від посадових осіб платника податків надання повноважних осіб для спільного з представниками органів Міндоходів зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження господарської діяльності; • доступу7 (під час проведення перевірок) до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності; • складати стосовно платників податків – фізичних осіб та посадових осіб платників податків – юридичних осіб протоколи та виносити постанови про адміністративні правопорушення; • користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать платникам податків, з їх дозволу або дозволу посадових осіб таких платників. Зауважимо, що ПКУ передбачає певні права, які реалізуються під час перевірки, і для платника податків. Зокрема, він може бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення (пп. 17.1.6 ПКУ). Що є підставою для проведення позапланової перевірки? Звісно, наявність однієї чи навіть кількох обставин, які є підставою для проведення позапланової перевірки, ще не означає, що така перевірка відбудеться. Для цього податківці мають здійснити певні дії, які досить детально описані в Методичних рекомендаціях щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПАУ від 14.04.2011 р. № 213 (далі – Методичні рекомендації № 213). Відповідно до цього документа обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника структурного підрозділу, який відповідно до функціональних обов'язків має інформацію, що може слугувати підставою для проведення перевірки. Така доповідна записка надається на розгляд керівника органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який проводитиме перевірку, відповідатиме за її організацію та координацію дій залучених працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів (п. 1.3 Методичних рекомендацій № 213). Доперевірочний аналіз. Підрозділ органу ДПС, який очолює документальну перевірку, забезпечує проведення доперевірочного аналізу діяльності платника податків. Такий аналіз є невід'ємною частиною процесу підготовки до проведення документальних перевірок і здійснюється на підставі інформації, отриманої від відповідних структурних підрозділів, а також іншої наявної в органі ДПС інформації щодо платника податків, отриманої як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Початок проведення документальної позапланової перевірки. Керівник органу ДПС приймає рішення про документальну позапланову перевірку (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке оформлюється наказом. Право на проведення позапланової перевірки надається податківцям лише у випадку, коли платнику податку до початку перевірки вручено під підпис копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Крім того, відповідно до ст. 81 ПКУ податківці можуть бути допущені до позапланової перевірки дише за умови пред'явлення: • направлення на проведення такої перевірки; • службового посвідчення осіб, які зазначені у направленні на проведення перевірки. Непред'явлення платнику податків цих документів або їх пред'явлення з порушенням встановлених ПКУ вимог є підставою для недопущення посадових осіб органу ДПС до проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до ПКУ відмовлятися від проведення перевірок з інших підстав платник податків не має права. Таким чином, дуже важливо, щоб усі три згадані вище документи були оформлені належним чином, із зазначенням усіх передбачених реквізитів. У ПКУ досить ретельно описано вимоги до оформлення направлення на проведення перевірки, зокрема, у ньому зазначаються: • дата видачі; • найменування органу ДПС; • реквізити наказу про проведення відповідної перевірки; • найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться; • мета та вид перевірки; • підстави для її проведення; • дата початку та тривалість перевірки; • посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку є дійсним лише за наявності підпису керівника органу ДПС або його заступника, що скріплений печаткою органу ДПС. Для проведення документальної позапланової перевірки платника податків виписується направлення на перевірку в одному примірнику окремо на кожну посадову особу, що буде проводити перевірку (зразок форми направлення наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій № 213). Якщо платник податків відмовляється допускати посадових осіб до проведення перевірки, складається акт, який засвідчує факт такої відмови. Цікавим є питання, чи повинні податківці розписуватися у журналі реєстрації перевірок. Нагадаємо, Порядок ведення Журналу реєстрації перевірок і його форма затверджені наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18 (далі – Порядок) на виконання Указу Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності». Згідно зі ст. 7 цього Указу підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності рекомендувалося вести журнали відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети візиту, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. У листі від 24.05.2011 р. № 5099/К/17-0514 податківці фактично підтвердили необхідність вчинення перевіряючими відповідного запису в такому журналі. Водночас документ, на підставі якого податківці робили відповідний висновок (наказ ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1003), не так давно втратив чинність. Тож питання залишається відкритим. Під час перевірки, що перевіряється? Документальна перевірка (у тому числі позапланова) проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. У ході проведення перевірки до уваги можуть братися також інші отримані в установленому законодавством порядку органом ДПС документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Зверніть увагу, що відповідно до п. 50.2 ПКУ платник податків під час проведення документальних позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до раніше поданих ним податкових декларацій за будь-який звітний період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Тривалість документальних позапланових перевірок. Тривалість документальних позапланових перевірок (крім перевірок з приводу відшкодування ПДВ) не повинна перевищувати: • 15 робочих днів – для великих платників податків; • 5 робочих днів – для суб'єктів малого підприємництва; • 3 робочих днів – для фізичних осіб – підприємців, які не мають найманих працівників; • 10 робочих днів – для інших платників податків. Нагадаємо, відповідно до пп. 14.1.24 ПКУ великим платником податків вважається юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн. або загальна сума сплачених до державного бюджету податків за платежами, що контролюються органами ДПС, за такий самий період перевищує 12 млн. грн. Щодо суб'єктів малого підприємництва, то ними відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України вважаються: • фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн. євро (за курсом НБУ); • юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн. євро. Продовжувати строки таких перевірок можна за рішенням керівника податкового органу не більше ніж на 10 робочих днів – для великих платників податків; на 2 робочих дні – для суб'єктів малого підприємництва; на 5 робочих днів – для інших платників податків. Рішення щодо продовження таких строків приймається на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу ДПС, який здійснював таку перевірку, з викладенням підстав та об'єктивних причин щодо такого продовження. Кількість рішень (наказів) щодо продовження строків перевірки не обмежується за умови дотримання визначеної ст. 82 ПКУ тривалості перевірки (п. 1.13 Методичних рекомендацій № 213). Оформлення результатів перевірки Результати перевірок оформлюються актом або довідкою, що їх мають підписати посадові особи органу ДПС та платники податків. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 984. У названому документі визначено вимоги до оформлення акта (довідки) документальної перевірки (вимоги до титульного аркуша, запису показників тощо), складові частини акта (довідки) (вступна частина, загальні положення, описова частина і висновок), а також перелік інформації, яку має містити кожна з них; крім того, названо дії посадових (службових) осіб органів ДПС у разі відмови посадових осіб платника податків підписати акт (довідку), від отримання примірника акта (довідки), а також при розгляді заперечень до акта (довідки) та підготовки відповіді платникові. Зауважимо, що більш докладно процес оформлення результатів перевірки описано в листі ДПАУ від 31.01.2011 р. № 2518/7/23-4017/89. Индоссамент векселя облагается акцизным налогом Миндоходов отметило, что выдача векселя, его зачет и погашение не являются объектом обложения особым акцизным налогом. Однако индоссамент (передача) векселя, например, в качестве платы за поставленный товар, является объектом обложения особым акцизным налогом, поскольку такая операция предусматривает переход прав собственности на ценную бумагу к другому лицу. Такие операции облагаются по ставке 1,5 % от суммы операции по продаже ценных бумаг вне фондовой биржи, которые не находятся в биржевом реестре (письмо от 10.09.2013 г. № 10807/6/99-99-19-04-03-15). Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців від здійснення підприємницької діяльності Фізичною особою – підприємцем платником єдиного податку отримано поворотну фінансову допомогу від іншого приватного підприємця. Чи включається сума поворотної фінансової допомоги до складу доходу підприємця – платника єдиного податку? Згідно з положеннями статті 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. До складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів. Підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Таким чином до складу доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку не включається сума фінансової допомоги при умові її повернення протягом 12 календарних місяців з дня її отримання. Чи включається до кількості найманих працівників приватного підприємця – платника єдиного податку наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною? Згідно з положеннями п. 291.4 статті 291 Податкового кодексу при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. Чи мають право фізичні особи – підприємці, здійснюють роздрібний продаж мастил бути платниками єдиного податку? Згідно з положеннями 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин). Фізична особа – підприємець загальної системи оподаткування здійснює роздрібний продаж вугілля населенню. Чи має право підприємець із зазначеним видом діяльності з наступного кварталу застосовувати спрощену систему оподаткування? Згідно з положеннями 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення. Перелік корисних копалин загальнодержавного значення та Перелік корисних копалин місцевого значення затверджені Постановою КМУ від 12.12.1994р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (із змінами та доповненнями). Згідно з положеннями зазначеної постанови буре та кам’яне вугілля відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення. Таким чином приватний підприємець, який здійснює продаж вугілля як населенню, так і іншим споживачам не має права застосовувати спрощену систему оподаткування. Який термін надання податкової декларації фізичною особою – підприємцем платником єдиного податку другої групи? Згідно з положеннями статті 296 Податкового кодексу платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року). Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку іншої групи. Слід зазначити, що для платників єдиного податку першої та другої групи передбачено також подання квартальних декларацій. Зокрема, положеннями статті 296 Податкового кодексу визначено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. В яких випадках платники єдиного податку зобов'язані відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування? Згідно з пп.298.2.3 статті 298 Податкового кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: - у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; - у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 5 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п'ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; - у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку четвертої групи, які використали право на застосування іншої ставки, встановленої для шостої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; - у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку п'ятої і шостої груп - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; - у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; - у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; - у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; - у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг. Чи має право фізична особа – підприємець використовувати власне майно у підприємницькій діяльності, зокрема, надати в оренду власний автомобіль? Згідно із статтею 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У ситуації, яка розглядається, обидві сторони договору є фізичними особами. Отже, окрім того, що договір оренди слід обов'язково укласти у письмовій формі, він має бути нотаріально посвідчений. Право передання автомобіля в найм (оренду) має його власник чи особа, якій належать майнові права на автомобіль (ст. 761 Цивільного кодексу). Орендодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (оренди), тобто та, яка діє на підставі довіреності, договору доручення тощо. Документом, який підтверджує право власності на автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію автомобіля (технічний паспорт), видане відповідними органами. Транспортні засоби (автомобілі) реєструються за юридичними та фізичними особами. Реєстрацію автомобіля за фізичною особою - приватним підприємцем законодавством не передбачено, а тільки за фізичною особою. Тобто орендуючи автомобіль у приватного підприємця, слід мати на увазі, що власником такого автомобіля є саме фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Однак це не означає, що власник цього автомобіля - фізична особа, яка є приватним підприємцем, - не може як приватний підприємець виступати стороною орендного договору автомобіля. Стороною договору оренди автомобіля може бути приватний підприємець - фізична особа щодо автомобіля, який є власністю фізичної особи. Адже відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності. Отже, чинне законодавство не містить заборони на використання будь-якого належного фізичній особі майна у власній підприємницькій діяльності такої фізичної особи. Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві - фізичній особі, яка не є підприємцем, орендну плату за договором оренди автомобіля. Чи утримується з такої виплати податок на доходи фізичних осіб? Згідно з пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. При цьому підприємець-орендар як податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу зобов'язаний утримати ПДФО із суми орендної плати за її рахунок і перерахувати його до бюджету. До доходу у вигляді орендної плати застосовується загальна ставка податку 15 чи 17 % (до суми перевищення бази оподаткування десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року) (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу). | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |
Поиск |
|---|
Календарь |
|---|
Наш опрос |
|---|
Друзья сайта |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |