Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Минулого року громадянином відчужено акції, отримані ним в процесі приватизації. Чи необхідно декларувати зазначений дохід за підсумками року?

Дохід, отриманий громадянином протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів згідно з підпунктом 165.1.40 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу.

Підпунктом 165.1.40 статті 165 Податкового кодексу України визначено, що сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними статтею 121 Земельного кодексу України залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Тобто якщо громадянином протягом минулого року відчужено акції, отримані ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, та відсутні інші підстави для надання річної податкової декларації, декларація громадянином не подається.

Чи мають право батьки скористатися податковою знижкою за навчання студента, який отримував доходи за цивільно-правовим договором (договором підряду)?

Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом (пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 цього Кодексу встановлено обмеження права на нарахування податкової знижки. Так, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 зазначеного Кодексу.

Згідно з визначенням терміна «заробітна плата», наведеним у пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, для цілей розділу IV цього Кодексу – це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відносини трудового найму регулюються трудовим законодавством, зокрема КЗпП. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу (у штат підприємства), на підставі якого робиться відмітка у трудовій книжці такого працівника про прийняття його на роботу на відповідну посаду.

Згідно зі ст. 21 цього Кодексу трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 

Цивільно-правовий договір – це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Серед ознак, за допомогою яких відрізняють один вид договору від іншого, можна виділити такі.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Зокрема, підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. За підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, якщо студент протягом звітного податкового року одержував доходи за цивільно-правовим договором (договором підряду), який є відмінним від трудового договору, то члени сім'ї першого ступеня споріднення мають право на податкову знижку щодо сум, сплачених за навчання такого студента, за умови додержання усіх вимог, установлених статтями 166, 176 Податкового кодексу.

Минулого року громадянин надавав послуги іншим громадянам на розважальних заходів (весіллях, днях народження, тощо).

Який порядок оподаткування зазначених доходів?

Як визначено положеннями Податкового кодексу, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Таким чином громадяни, які отримували протягом звітного року доходи не від податкових агентів, зобов’язані до 1 травня року, що настає за звітним, надати податкову декларацію в якій відобразити суму отриманого доходу, суму сплаченого протягом звітного року податку та податкового зобов'язання. Сума податкового зобов'язання, зазначена в податковій декларації, сплачується громадянами самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.

Чи можливо включити до податкової знижки сплачену суму коштів на навчання на підготовчих курсах, які діють при вищих навчальних закладах?

Навчання на підготовчих курсах є додатковою послугою навчального закладу, метою якої є підготовка до вступу на навчання до учбового закладу. Навчання на таких курсах не є обов'язковим і не зараховується у загальний курс навчання безпосередньо за обраним фахом після вступу до вузу. Навчання на підготовчих курсах оплачується згідно з окремим о договором. Таким чином, включення до податкової знижки оплати за навчання на підготовчих курсах для вступу до вузів, не передбачено чинним законодавством.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Що означає термін „перша реєстрація транспортного засобу в Україні” та ”новий транспортний засіб”?

Відповідно до пп.14.1.163. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 (далі – ПКУ) перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Згідно з пп.14.1.124. п.14.1 ст.14 ПКУ новий транспортний засіб - транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.

Чи необхідно сплачувати збір за першу реєстрацію транспортного засобу, якщо автомобіль придбано у військової частини і був зареєстрований лише у військкоматі?

Відповідно до п.231.1. ст.231 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі –ПКУ) платниками збору за першу реєстрацію транспортного засобу є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об’єктами оподаткування.
Згідно п.237.1. ст.237 ПКУ збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

      З огляду на вищевикладене, при реєстрації в МРЕВ ДАІ автотранспортних засобів, які вже були зареєстровані в Україні вповноваженими державними органами - Військовою автомобільною інспекцією Міністерства оборони України, збір за першу реєстрацію транспортного засобу не сплачується, якщо транспортний засіб придбано у військової частини.

Чи застосовується штрафна санкція у разі своєчасного подання підприємством розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу, але без завірених копій реєстраційних документів?

Згідно з п.239.2 ст.239 розділу Х Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ. До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п.120.1 ст.120 р.ІІ ПКУ, зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

  Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 46.1 статті 46 р.ІІ ПКУ визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Відповідно до п.49.11. ст.49 ПКУ у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

     49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, - протягом п’яти робочих днів з дня її отримання;

     49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника – протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи вищенаведене, у разі подання юридичною особою розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу без копій реєстраційних документів, завірених відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію, орган ДПС зобов’язаний надати такій юридичній особі письмове повідомлення про відмову у прийнятті його розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу із зазначенням причин такої відмови.

Штрафні санкції, передбачені ст.120 ПКУ будуть застосовані до юридичної особи у випадку, якщо до органу ДПС не буде подано у законодавчо встановлені терміни або подано із запізненням розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу з копіями реєстраційних документів, завірених відповідним уповноваженим державним органом України.

Відділ масово – роз’яснювальної роботи

ДПС у Запорізькій області

ПОРЯДОК
ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до IV розділу Податкового кодексу України зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку за наслідками звітного податкового року з урахуванням положень статті 166, повинні вести облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Форма цієї Книги затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.01.2013 N 6.

Ведення Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу здійснюється у такому порядку:

Платники податку повинні заводити Книгу самостійно. Книга, як правило, має вигляд зошита чи блокнота, що купується платниками самостійно.

Записи у графах Книги здійснюються безпосередньо платником податку або уповноваженим представником кульковою або чорнильною ручкою, чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат.

Підрахунки відображених у Книзі даних проводяться для цілей заповнення декларації про майновий стан і доходи. Суми отриманих доходів, понесених витрат та сплачених (перерахованих) податків відображаються в графах Книги у гривнях.

До граф 1 та 2 записують: дати отримання доходу або понесених витрат, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, місцезнаходження для юридичної особи, прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), місце проживання для фізичної особи.

До граф 3 - 6 записують суми доходів, з яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально.

У графу 7 записують суми сплаченого (перерахованого) податку.

Облік документів і відомостей, пов'язаних з правом на отримання податкової знижки згідно зі статтею 166 Податкового Кодексу, платники податків можуть вести в реєстрі документів, записи в якому проводяться у довільній формі.

Нагадаймо, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Книга та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податку та повинні надаватись органам державної податкової служби на їх вимогу.

Шановні платники!

Форма Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.01.2013 N 6. Водночас, повідомляємо, що наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1022 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу" втратив чинність.

Щодо оподаткування доходів, отриманих резидентом у вигляді страхових премій

Підпунктом 14.1.54 "е" пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т. ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у т. ч., але не виключно, доходи у вигляді премій на страхування.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із п. 163.1 ст. 163 розділу Кодексу об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п. 164.3 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, та до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 інші доходи, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.

Отже, вид доходу, що виплачується працівнику підприємства у вигляді страхової премії, не включено до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Податок на доходи фізичних осіб з таких доходів утримується на загальних підставах за ставками 15 % (17 %), визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу вищевказані доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784.

Щодо модемів для реєстраторів розрахункових операцій

Для забезпечення виконання норм п. 7 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо надання звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку за технологією Національного банку України Міністерством фінансів України видано наказ від 08.10.2012 N 1057 "Про затвердження Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби" (далі - Порядок N 1057), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.10.2012 за N 1743/22055.

Для суб'єктів господарювання виконання вимог щодо подання до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку звітної інформації можливе як шляхом придбання нової касової техніки, а саме РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, так і шляхом доопрацювання існуючої касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі даних.

З питань підключення зовнішніх модемів та доопрацювання внутрішнього програмного забезпечення РРО, які на сьогодні використовуються підприємствами, пропонуємо звернутись до виробників зазначених РРО або центрів сервісного обслуговування. Питання встановлення ціни додаткового обладнання та доопрацювання РРО також належить до компетенції виробників РРО та ЦСО.

Відповідно до розділу VIII Порядку N 1057 модем може використовуватись для передачі даних лише з тим РРО, фіскальний номер якого передано при проведенні персоналізації до системи обліку даних РРО.

Таким чином, кожний РРО, у тому числі резервний, використовується лише з конкретним модемом.

Про деякі особливості подання звіту про суми податкових пільг

Відповідно до статті 157 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) від оподаткування звільняються доходи професійних спілок, їх об'єднань та організацій профспілок, а також організацій роботодавців та їх об'єднань, утворених у порядку, визначеному законом, та внесених органами Державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Перелік доходів, який звільняється від оподаткування, визначено пунктом 157.9 статті 157 Кодексу.

Згідно із пунктом 30.6 статті 30 Кодексу суб'єкти господарювання обліковують суму податків і зборів, які не сплачені до бюджету, та згідно із пунктом 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1233, звітують про такі суми за місцем своєї реєстрації.

Водночас, пунктом 157.14 статті 157 Кодексу визначено, що центральний орган Державної податкової служби встановлює порядок обліку і подання податкової звітності для професійних спілок, їх об'єднань та організацій профспілок, а також організацій роботодавців та їх об'єднань, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ, лише у частині доходів, що підлягають оподаткуванню.

Враховуючи викладене, в умовах дії Кодексу професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об'єднання, які відповідно до статті 157 Кодексу зареєстровано як неприбуткові організації, мають право не подавати Звіт про суми податкових пільг, використаних згідно із пунктом 157.9 статті 157 Кодексу.

При цьому, у разі якщо такими неприбутковими організаціями отримано дохід із джерел, інших, ніж визначені у пункті 157.9 статті 157 Кодексу, вони зобов'язані нарахувати податок на прибуток на загальних підставах у частині II Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом ДПА України від 31.01.2011 N 56, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2011 року за N 192/18930.

Роз'яснення з питань кредитних правовідносин між резидентами та нерезидентами

Національний банк України направляє до відома та керівництва в роботі роз'яснення з питань практичного застосування вимог частини шостої статті 1056¹ Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) у кредитних правовідносинах між резидентами та нерезидентами.

Частина шоста статті 1056¹ Кодексу, яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), містить безпосередню вказівку на необхідність визначення максимального розміру збільшення процентної ставки при укладанні кредитного договору із застосуванням змінюваної процентної ставки.

Закон України "Про міжнародне приватне право" містить певні обмеження щодо права суб'єктів обирати право, яке застосовуватиметься до правовідносин, а саме - застереження про публічний порядок (стаття 12) та застосування імперативних норм (стаття 14). Так, відповідно до статті 14 правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.

Зважаючи на те, що вимоги щодо визначення максимального розміру збільшення процентної ставки мають імперативний характер, вважаємо, що сторони кредитного договору, у якому передбачено застосування змінюваної процентної ставки та який регулюється правом іноземної держави, повинні дотримуватись вимог статті 1056¹ Кодексу.

Щодо порядку видачі довідок за формою N 4-ОПП адвокатам

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076), статтею 1 якого визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону N 5076).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Виходячи з викладеного фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Відповідно до пункту 6.9 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за N 1562/20300, зі змінами (далі - Порядок обліку), взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, здійснюється за місцем постійного проживання на підставі поданих такою особою документів, визначених підпунктом 6.9.1 пункту 6.9 розділу VI Порядку обліку.

Після взяття на облік таким особам видається (направляється) довідка за ф. N 4-ОПП, у якій перед прізвищем, ім'ям та по батькові обов'язково вказується вид професійної діяльності, наприклад, "Приватний нотаріус", "Адвокат".

Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в органах ДПС як фізична особа - підприємець.

У такому випадку фізична особа подає до органу ДПС заяву за ф. N 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. У довідці за ф. N 4-ОПП перед прізвищем, ім'ям та по батькові такої особи вказується "Фізична особа - підприємець" та вид професійної діяльності, наприклад, "Фізична особа - підприємець, адвокат".

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю, тобто не може бути фізичною особою - підприємцем.

Також з метою ідентифікації фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, в АІС "Реєстрація платників податків" в полі "примітка" необхідно зазначати вид незалежної професійної діяльності (приклади заповнення окремих полів в БД додаються).

Про переміщення громадянами банківських металів через митний кордон України

Національний банк України звертається до Міністерства доходів та зборів Україну у зв'язку із занепокоєнням тим, що згідно із скаргами громадян при перетинанні ними митного кордону України виникають питання, пов'язані із неправильним тлумаченням митними органами положень Інструкції N 148.

Порядок ввезення в Україну і вивезення за межі України банківських металів регламентується Інструкцією про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України (далі - Інструкція N 148).

Главою 4 Інструкції N 148 встановлено:

фізична особа (резидент та нерезидент) має право ввозити в Україну і вивозити за межі України банківські метали вагою, що не перевищує 500 г, у вигляді зливків і монет на умовах письмового декларування митному органу у повному обсязі;

фізична особа (резидент та нерезидент) має право вивозити за межі України банківські метали вагою, що перевищує 500 г, у вигляді зливків і монет на підставі індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківських металів та за умови письмового декларування митним органам.

Інструкцією N 148 до банківських металів віднесені золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, що вироблені з дорогоцінних металів з пробами для вітчизняних монет не нижче ніж для золота - 995, для срібла - 999, для платини та паладію - 999,5 і в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж для золота - 900, для срібла - 925, для платини та паладію - 999.

Таким чином всі монети України з вищезазначеними пробами як ті, що не є засобом платежу, так і ті, що випущені в обіг і є засобом платежу на території України, віднесені цим нормативно-правовим документом до банківських металів.

Монети України з дорогоцінних металів, що мають нижчі проби, вивозяться за межі України і ввозяться в Україну фізичними особами на загальних умовах, а саме у порядку переміщення готівки через митний кордон України.

Просимо довести вищезазначену інформацію до відома особового складу та інформувати громадян шляхом висвітлення її на наочних інформаційних стендах у місцях розташування підрозділів митниці й у пунктах пропуску через державний митний кордон України.