Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Міністерство доходів і зборів України інформує

Міністерство доходів і зборів України інформує, що 20.03.2013 за N 169 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань соціального захисту населення" (далі - Постанова), яка набрала чинності 27.03.2013 з дня офіційного опублікування в "Урядовому кур'єрі".

Постановою внесені зміни до наступних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України: Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (із змінами); Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (із змінами); Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 N 558.

Постанова має на меті поліпшення рівня обслуговування громадян та зменшення кількості документів, що вимагаються органами державної влади для оформлення пенсій, соціальних виплат.

Зокрема, скасовується необхідність отримання громадянами в податкових органах довідок про те, що особа не перебуває на обліку як фізична особа - підприємець, та про відсутність даних про доходи цієї особи. Такі довідки зараз потрібні для призначення (перерахування) пенсій та отримання соціальних виплат. Тобто внесення означених змін дозволить зменшити кількість звернень громадян до органів державної податкової служби за отриманням довідок, а також документів, що вимагаються органами державної влади для оформлення пенсій, соціальних виплат.

Взяття на облік в органах Пенсійного фонду України

Взяття на облік в органах Пенсійного фонду України осіб, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та глави 4 Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за N 995/18290 (із змінами) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4.2 глави 4 Порядку платники єдиного внеску (фізичні особи), на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", беруться на облік в органах Пенсійного фонду за місцем проживання не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви.

Заява зазначеними платниками подається в 10-денний термін із дня початку провадження відповідної діяльності або укладення трудового договору з найманим працівником чи укладення договору цивільно-правового характеру з фізичною особою.

Згідно з пунктом 4.4 глави 4 Порядку для взяття на облік в органах Пенсійного фонду фізичні особи, які займаються адвокатською діяльністю, разом із заявою подають копії таких документів:

• довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (крім осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті);

• свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури;

• документа, що посвідчує особу (паспорт).

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем

Працівники - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) є застрахованими особами, а підприємства, установи та організації, враховуючи положення абзацу другого пункту 1 частини першої та частину третю статті 4 Закону, - страхувальниками та платниками єдиного внеску, на яких покладено обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску за найманих працівників.

Поряд з цим фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до підпункту 4 частини першої статті 4 Закону визначені платниками єдиного внеску та згідно з підпунктом 3 частини першої статті 7 і частиною одинадцятою статті 8 Закону нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, фізична особа - підприємець, яка одночасно є найманим працівником на підприємстві, в установі або організації, сплачує єдиний внесок на загальних підставах.

Законом не передбачено звільнення фізичних осіб - підприємців, які одночасно є найманими працівниками, від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскільки фізичні особи - платники єдиного податку у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зазначений період.

Щодо відображення податкових накладних у звітності з ПДВ

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Враховуючи наведене, сума ПДВ, вказана у податковій накладній, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі у місяці, наступному за місяцем її виписки (але не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту їх виписки), відображається у складі податкового кредиту платника податку - покупця товарів/послуг у звітному періоді виписки такої податкової накладної.

Тому у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну.

Щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів

Міністерством доходів і зборів України розроблено проект наказу, яким передбачено приведення у відповідність форм податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, банку та страховика у відповідність до положень Закону N 5519, зокрема шляхом викладення додатка ЦП (цінні папери) в новій редакції (додається).

З урахуванням зазначеного, Міністерство доходів і зборів України рекомендує платникам податків використовувати нову редакцію додатка ЦП до затвердження змін до відповідних форм податкової звітності, до податкових декларацій з податком на прибуток, яка запропонована проектом наказу, для її подання до органів ДПС за своїм місцезнаходженням, замість встановлених відповідними наказами форм.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи, що оподаткування податком на прибуток прибутку від операцій з ЦП за окремою ставкою 10 % запроваджено з 01.01.2013 р. і відповідно податок на прибуток від таких операцій за ставкою 10 % не враховується для обрахунку базового показника для визначення авансових внесків у 2013 році, наявність прибутку від операцій з ЦП за підсумками I кварталу 2013 р. не є підставою для подання податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя та три квартали 2013 р.

Особенности налогообложения доходов нерезидентов

Порядок и особенности налогообложения доходов нерезидентов определены статьей 160 Налогового кодекса Украины (далее - Кодекс).

В соответствии с пунктом 160.1 статьи 160 раздела III Кодекса любые доходы, полученные нерезидентом с источником их происхождения из Украины, облагаются налогом в порядке и по ставкам, определенным этой статьей. Для целей данного пункта под доходами, полученными нерезидентом с источником их происхождения из Украины, в частности, понимаются и проценты.

Пунктом 160.2 статьи 160 Кодекса предусмотрено, что резидент или постоянное представительство нерезидента, которые осуществляют в пользу нерезидента или уполномоченного им лица (кроме постоянного представительства нерезидента на территории Украины) любую выплату из дохода с источником его происхождения из Украины, полученного таким нерезидентом от хозяйственной деятельности, обязаны удерживать налог с таких доходов по ставке в размере 15 процентов от их суммы и за их счет, который перечисляется в бюджет во время такой выплаты, если другое не предусмотрено положениями вступивших в силу международных договоров Украины со странами резиденции лиц, в интересах которых производятся выплаты.

Порядок применения международного договора Украины об избежании двойного налогообложения относительно полного или частичного освобождения от налогообложения доходов нерезидентов с источником их происхождения из Украины определен в статье 103 Кодекса.

Лицо (налоговый агент) имеет право самостоятельно применить освобождение от налогообложения или уменьшенную ставку налога, предусмотренную соответствующим международным договором Украины на время выплаты дохода нерезиденту, если такой нерезидент является бенефициарным (фактическим) получателем (владельцем) дохода и резидентом страны, с которой заключен международный договор Украины (пункт 103.2 статьи 103 Кодекса).

Щодо оподаткування операцій з відчуження цінних паперів

Згідно з підпунктом 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів, є об'єктами оподаткування акцизним податком.

Пунктом 214.8 статті 214 Кодексу встановлено, що базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу.

Податковим агентом за біржовими та позабіржовими операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є відповідний торговець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який здійснює такі операції на підставі договору та зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 219.2 Кодексу).

Відповідно до листа ТОВ оплата по договорам за цінні папери здійснюється у розстрочку протягом 2012 - 2013 років, право власності на цінні папери за актом прийому-передачі перейде покупцю цінних паперів після повної оплати їх вартості у 2013 році.

Таким чином, у податковому періоді 2013 року, в якому відбудеться перехід права власності покупцю цінних паперів за актом прийому-передачі після повної оплати їх вартості у 2013 році, торговець цінними паперами (ліцензіат) зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі (продавцю цінних паперів) згідно з пунктом 219.2 Кодексу.

Такі операції оподатковуються за ставкою 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі відповідно до пп. 215¹.1.4 п. 215¹.1 статті 215¹ Кодексу.

Оподаткування акцизним податком операцій з відчуження цінних паперів і операцій з деривативами

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на товар.

У зв'язку з набрання чинності з 03.01.2013 р. Законом України від 06.12.2012 р. N 5519-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів" (далі - Закон) згідно з пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування особливим податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

Згідно з пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відчуження майна - це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Отже, операції з цінними паперами, де перехід права власності відбувся до набрання Законом чинності, не підлягають оподаткуванню акцизним податком.

Зобов'язання зі сплати акцизного податку за операціями з відчуження цінних паперів виникатимуть у разі переходу права власності на них після набрання Законом чинності.

У свою чергу, відповідно до пп. 213.2.3 п. 213.2 ст. 213 Кодексу не підлягають оподаткуванню операції з інвестиційними сертифікатами, незалежно від виду таких операцій.

Операції з векселями

Відповідно до п. 3.7 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. N 508, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 р. за N 174/7495, незалежно від того, чи переходить право власності на векселі банку, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, що мають містити реєстр (опис) векселів.

Якщо банк прийняв рішення про здійснення операцій з поданими векселями, то після оформлення відповідних первинних документів реєстрація руху векселів здійснюється у відповідному обліковому регістрі (п. 3.9 Положення).

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі (п. 6.1 Положення).

Згідно з п. 214.8 ст. 214 Кодексу базою оподаткування особливим податком на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Акцизний податок справляється в розмірі 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі (пп. 215¹.1.4 п. 215.¹1 ст. 215¹ Кодексу).

Отже, при переході банку права власності на вексель пред'явник такого векселя є платником акцизного податку за ставкою 1,5 відсотка від суми договірної вартості такого векселя.

Оподаткування операцій з відчуження цінних паперів

Згідно з підпунктом 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів, є об'єктами оподаткування акцизним податком.

Платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є фізична або юридична особа - резидент або нерезидент (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, крім випадків, передбачених пунктом 213.2 статті 213 цього Кодексу (пп. 212.1.9 п. 212.1 статті 212 Кодексу).

При цьому пп. 213.3.3 п. 213.3 статті 213 Кодексу встановлено, що особи, визначені в підпункті 212.1.9 пункту 212.1 цієї статті, не підлягають реєстрації як платники податку.

Пунктом 214.8 статті 214 Кодексу встановлено, що базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

В термінологічному словнику відчуження визначається як продаж, дарування, міна.

Згідно з пунктом 216.7 статті 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань за операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є дата отримання доходу відповідно до пункту 219.2 статті 219 цього Кодексу від операцій з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів.

Таким чином, операції за договорами міни, дарування є об'єктом оподаткування акцизним податком та передбачають отримання доходу особою, яка набуває права власності на цінні папери. Базою оподаткування таких операцій є договірна вартість цінних паперів, визначена у первинних і бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Такі операції оподатковуються за ставкою 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі відповідно до пп. 215¹.1.4 п. 215¹.1 статті 215¹ Кодексу.

Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу.

Податковим агентом за біржовими та позабіржовими операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.7 статті 213 цього Кодексу, є відповідний торгівець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який здійснює такі операції на підставі договору та зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 219.2 Кодексу).

Під терміном "доходи" підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, торгівець цінними паперами (ліцензіат) зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що отримуються (нараховуються) продавцем цінних паперів або особою, яка відчужує цінні папери.

Облік основних засобів

 Аналітичний облік основних засобів у розрізі груп, визначених пунктом 5 П(С)БО 7, здійснюється з урахуванням Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів", затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.97 N 507. Зазначеним Класифікатором дороги, вулиці, автостради віднесені до групи "Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої".

Тому асфальтовий майданчик, про який йдеться у запиті, для цілей бухгалтерського обліку відноситься до групи основних засобів "Будівлі, споруди та передавальні пристрої" та відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, відображається на субрахунку 103 "Будинки та споруди".

Згідно з П(С)БО 7 підприємства самостійно встановлюють строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, при визнанні цього об'єкта активом. <...>

Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку лікарняних

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб у межах граничної суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Усі виплати, з яких сплачено страхові внески під час обчислення середньої заробітної плати, для розрахунку страхових виплат включаються в тому місяці, в якому їх було нараховано.

Пунктом 4.3.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-5, передбачено, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Приватним підприємцям

Загальні правила обліку доходів і ведення книг обліку  фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку

Згідно з п. 292.13 ст. 292 Податкового кодексу дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу. Водночас у пп. 296.1.1 п. 296.1 цієї статті зазначено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного за підсумками робочого дня відображення отриманих доходів.

Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів та витрат у відповідній книзі обліку доходів і витрат (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу).

Тобто перші повинні вести облік тільки доходів, а другі – як доходів, так і витрат.

Починаючи з 01.01.2012 р. підприємці повинні вести облік тільки в книгах, форми яких затверджено наказом № 1637.

         Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства. З такою фізичною особою у трудових відносинах перебувають дев'ять працівників. Скільки книг обліку доходів повинен вести підприємець?

 Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма цієї книги та порядок її ведення затверджено наказом № 1637.

Пунктом 6 Порядку № 1637 встановлено, що платник податку у графі 2 Книги зазначає отриману суму коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги.

При цьому в разі використання найманих працівників фізичні особи – підприємці у графі 2 за підсумками робочого дня зазначають суму коштів, яку отримали наймані працівники протягом робочого дня.

Враховуючи вищезазначене, у наведеній у запитанні ситуації фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи веде одну книгу обліку доходів.

 Чи має право приватний підприємець на загальній системі оподаткування отримувати готівкові кошти та виписувати прибуткові і видаткові касові ордери при отриманні коштів від покупців за проданий товар?

            Відповідно до постанови Нацбанку від 15.12.2004 р. №  637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі – Положення) касова книга – це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Згідно з пп. 1.1 Положення каса – це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Для проведення розрахункових операцій до приватних підприємців, на відміну від підприємств – юридичних осіб, не висуваються особливі вимоги щодо облаштування каси.

Також пп. 2.7  Положення зазначено, що для прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки), крім підприємців, для яких ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються. Виходячи з цього, приватні підприємці можуть не здавати до банку готівкову виручку протягом будь-якого терміну та незалежно від суми.

Як передбачено пп. 2.6  Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися, як юридичними особами, так і фізичними особами – підприємцями.

Готівкові кошти вважаються оприбуткованими в касі підприємства (виручка від реалізації, позареалізаційні надходження, надходження інших коштів) у разі оформлення прибуткового касового ордера на кожне надходження грошових коштів та відповідним записом у касову книгу.

У той же час пп. 4.2 Положення визначено, що приватні підприємці касову книгу не ведуть.

Листом Нацбанку від 30.10.2006 р. № 25-113/2453 визначено, що обов'язок оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими ордерами встановлено тільки для юридичних осіб. Пунктом 3 Положення встановлено порядок оформлення касових операцій, а саме, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Крім того, вищезазначеним листом роз'яснено, що форма касових ордерів, а також порядок їх заповнення відповідно до п. 3 Положення передбачають оформлення цих документів лише підприємствами, установами та організаціями, а саме: бухгалтерією підприємств, у яких передбачено такі обов'язкові реквізити, як підпис головного бухгалтера та керівника підприємства.

Таким чином, законодавством України для приватних підприємців не передбачено оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів та відповідно відображення таких ордерів у касовій книзі. Але приватні підприємці, які провадять діяльність на загальній системі оподаткування, при проведенні розрахункових операцій в обов'язковому порядку мають вести Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яка затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1025. У разі здійснення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або РК відповідно до Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то оприбуткування готівки в повному обсязі здійснюється у Книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК), які у свою чергу повинні бути перенесені у вищезазначену Книгу обліку доходів та витрат.

Актуально

Нашим предприятием  по случаю Дня Победы предоставляются подарки  работникам  и ветеранам предприятия.

Облагается ли стоимость таких подарков налогом  на доходы?

Согласно положениям Налогового кодекса Украины налогом на доходы не облагается стоимость подарков (а также призов победителям и призерам спортивных соревнований), если их стоимость не превышает 50 процентов одной минимальной заработной платы (в расчете на месяц), установленной на 1 января отчетного налогового года, за исключением денежных выплат в любой сумме.  

То есть, в 2013 году  налогом на доходы  не облагается стоимость подарков, за исключением денежных выплат,  в сумме 573 грн. 50 коп. на месяц.

Если предприятием предоставляются подарки в виде денежных выплат, указанный доход облагается налогом на доходы на общих основаниях.

 Можно ли подать декларацию в налоговую инспекцию на налоговый кредит после 1 мая?

                            Физические лица, которые желают воспользоваться правом  на начисление налогового кредита  предоставляют  годовую  налоговую  декларацию  с 1 января  по 31 декабря  следующего за отчетным налогового года.

Я подала декларацию в налоговую инспекцию на налоговый кредит. Как и когда я смогу получить излишне уплаченный налог ?

Сумма налога, которая подлежит возврату гражданину, зачисляется на его банковский счет, открытый в любом коммерческом банке, или присылается почтовым переводом на адрес, указанный  в декларации, на протяжении 60 календарных дней со дня получения такой декларации.