Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

          Як отримати реєстраційний номер облікової картки дитині до 16 років?

Дитина, яка не досягла шістнадцяти років або є неповнолітньою і ще не має паспорта, не може самостійно отримати документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі. Замість неї це може зробити один з батьків (усиновитель, опікун, піклувальник). Для цього необхідно пред’явити свідоцтво про народження дитини та документ, що посвідчує особу одного з батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, то треба подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою.

Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі видається протягом п’яти робочих днів з дня звернення фізичної особи її законного представника або уповноваженої особи до державної податкової інспекції за місцем проживання. У такому документі зазначається реєстраційний номер Облікової картки.

Фізичні особи - громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися за отриманням документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якої державної податкової інспекції. У такому разі строк видачі документа може бути продовжено до десяти робочих днів.

Відповідна норма передбачена р. VII Положення (далі – Положення) про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб –платників податків. Положення та додатки до нього (форми повідомлень, облікової картки, заяв, довідок, та ін.) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1147.

Спадкоємці-нерезиденти сплачують податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Сума доходу у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права), що підлягає оподаткуванню, зазначається у річній податковій декларації. Водночас, це правило не стосується спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини. Також виняток становлять спадкоємці, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату податку з вартості об’єкта спадщини.

Зазначена інформація відображається нотаріусами в податковому розрахунку за формою №1ДФ.

Які особисті речі громадянин України має право ввезти або вивезти не сплачуючи мито

Якщо Ви плануєте відпустку за кордоном, то слід пам’ятати, які речі громадян вважаються особистими при перетині кордону.

Серед основного до особистих речей відповідно до законодавства віднесено:

- товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки;

- одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні;

- особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні;

- один фотоапарат, одна кіно- або відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя;

- стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери;

- переносні персональні комп’ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук;

- калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук;

- індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні;

- лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

- 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів;

- спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою;

- інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Міністерство доходів і зборів України звертає увагу, що особисті речі які переміщуються (пересилаються) громадянами через кордон України, декларуються усно, або, за бажанням власника чи на вимогу митного органу, письмово. Такі речі не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю. Нагадаємо, що види державного контролю визначені частиною першою статті 319 Митного кодексу України. Повний перелік особистих речей викладено у статті 370 цього Кодексу.

Сума депозиту, яка зараховується на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця, не включається до складу доходу

Якщо банк за умовами договору зараховує фізичній особі-підприємцю на його розрахунковий рахунок суму депозиту, така сума не включається до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі).

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід. Тобто оподатковується різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Нагадаємо, що вклад (депозит) – це кошти, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають поверненню згідно із законодавством України та умовами договору. Таке визначення наведено у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516 (із змінами та доповненнями).

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

- виручка в натуральній (негрошовій формі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, сума депозиту, яка зараховується на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця, не включається до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі). Також зазначена сума не відображається у Книзі обліку доходів та витрат.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, та який обрав загальну систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України.

У випадку повернення покупцем придбаного у магазині товару, сума розрахунку за такий товар вказується у квитанції

Якщо покупець вирішив повернути придбаний у магазині товар для цього йому необхідно пред’явити документ, що встановлює особу покупця.

При здійсненні операції з видачі коштів у випадку повернення товару сума розрахунку вказується в корінці та у відривній частині розрахункової квитанції з математичним знаком «-» (мінус).

У разі, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці чи особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно вказати:

дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар;

відомості про товар;

суму виданих коштів;

номер розрахункової квитанції, що підтверджує купівлю товару.

Акти про видачу коштів передаються в бухгалтерію суб’єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У випадку відсутності у такого суб’єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 (із змінами і доповненнями).

Підприємство за договором суборенди отримало у користування об’єкт   основного засобу, який в процесі експлуатації відремонтовано.  Як в податковому обліку відображається ця операція?

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

       Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості  (стаття 778 Цивільного кодексу України).

Отже, облік операцій піднайму (суборенди) здійснюється відповідно до загальних положень відображення операцій оренди.

В залежності від призначення основного засобу, який підприємство використовує для здійснення господарської діяльності за договором піднайму (суборенди) (виробничого, загальновиробничого, адміністративного чи збутового характеру), плата за користування таким основним засобом (нежитловим приміщенням), визначена умовами такого договору, включається: - до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг)  (пункти 138.8, 138.8.5 г) статті 138 ПКУ);  - адміністративних витрат (підпункт 138.10.2 в) статті 138 ПКУ); - витрат на збут (підпункт 138.10.3 д) статті 138 ПКУ).

          Враховуючи наведене, до складу витрат підприємства, що використовує майно для здійснення господарської діяльності за договором піднайму (суборенди)  включається сума, що відповідає нарахованому платежу зазначеному в акті приймання-передачі послуг суборенди, який повинен містити всі вимоги щодо первинного документу, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

       Як визначено пунктами 146.1, 146.12 статті 146 ПКУ, вартість будь-яких ремонтів/поліпшень орендованих основних засобів (за умовами якщо згідно договору оперативної оренди орендатору дозволяється (визначається як обов’язок) здійснювати ремонт об’єкта оренди), що не перевищує встановлений ліміт,  відносяться до складу  витрат. Вартість ремонтів орендованих основних засобів, що перевищує встановлений ліміт в податковому обліку амортизується як окремий об’єкт амортизації.

   Отже, за умови, що ремонт майна, отриманого за договором суборенди здійснено за згодою орендодавця, то врахування вартості ремонтів здійснюється відповідно до вищезазначених норм ПКУ.

       При цьому, якщо наймодавець забороняє здійснювати ремонт переданого в найм майна, договір піднайму не може містити дозволу на здійснення ремонту такого майна. За таких умов вартість будь-яких поліпшень майна отриманого за договором суборенди до складу витрат не включається.

         Підприємство в оплату за придбані товари видало простий вексель за пред’явленням.: На яку дату необхідно збільшити дохід, якщо такий вексель  не було пред’явлено для оплати?

      Відповідно до Закону України ”Про обіг векселів в Україні” від 05.04.01 № 2374-III (зі змінами та доповненнями), у платника податку - покупця у разі видачі простого векселя припиняються зобов’язання щодо оплати товарів за договором поставки та виникають зобов’язання  щодо сплати зобов’язань за векселем.

Статтею 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, визначено, що переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.
     Позовні вимоги, які випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років із дня терміну платежу (ст. 70 Уніфікованого закону).
      Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно з підпунктом 14.1.257
  статті 14 ПКУ є безповоротною фінансовою допомогою.  

Суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді у складі інших доходів, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування  (підпункт 135.5.4  статті 135 ПКУ).  

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПКУ датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
     Отже, після закінчення трьох років із дня терміну платежу за векселем сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою, і як наслідок платник податку – емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

         Як у податковому обліку платника податку – векселедавця відображається викуп (погашення) власного векселя за ціною нижче номіналу (з дисконтом)?

  Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.01 №2374-ІІІ встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу  за векселем.

Отже, у покупця товарів-емітента векселя виникає просте i нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму, зазначену в простому векселі з припиненням  зобов’язань за договором купівлі-продажу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, враховуються у складі інших доходів.

Враховуючи викладене, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти частковий платіж за векселем від емітента до настання строку платежу i при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається погашеним, тобто зобов’язання векселедавця оплачено, то частина боргу за векселем у розмірі знижки (фактично не сплаченої за домовленістю частини повної суми векселя) є безповоротною фінансовою допомогою у платника векселедавця за векселем.

          Як відображається взаємозалік неповерненої суми поворотної фінансової допомоги та дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок відвантаження позикодавцю товарів (робіт, послуг)?

 Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
     У випадку якщо за домовленістю сторін буде проведено зарахування однорідних вимог, а саме залік неповерненої суми поворотної фінансової допомоги та дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок відвантаження позикодавцю товарів (робіт, послуг), то на дату такого заліку поворотна фінансова допомога вважається поверненою, а відвантажені товари (роботи, послуги) оплаченими.

 При цьому, якщо сума поворотної фінансової допомоги була отримана у особи, яка не є платником цього податку (у тому числі нерезидентів), або особи, яка згідно із Податковим кодексом України має пільги з цього податку, та відображалась у складі доходу платника податку – позичальника, то на дату проведення заліку такий платник податку може віднести суму поворотної фінансової допомоги до складу витрат згідно з абз. 2 підпункту 135.5.5  статті 135 Податкового кодексу України.

      Наше підприємство у грудні 2012 року реалізувало продукцію бюджетній установі, але у І кварталі 2013 року оплати підприємство не отримало. Чи відображати доходи за такою поставкою?

     Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 Податкового кодексу України (далі ПКУ).
     Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПКУ датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
     Зокрема, пунктом 137.1 статті 137 ПКУ визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

      Оскільки норми статті 137 ПКУ не передбачають окремого правила визнання доходів за операціями з реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, то дохід за такими операціями визнається на дату переходу покупцеві права власності на такий товар, незалежно від факту отримання грошовий коштів (інших видів компенсацій).

         Чи підлягає оподаткуванню неповернена сума поворотної фінансової допомоги, якщо така допомога отримана від засновника, який виходить зі складу засновників протягом 365 календарних днів з дня її надання?

   Відповідно до підпункту 135.5.5 статті 135 Податкового кодексу України  (далі – ПКУ) інші доходи, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
      У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
      При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
      Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
         Таким чином, якщо у межах 365 календарних днів з дня отримання поворотної фінансової допомоги надавач виходить з числа засновників, при цьому поворотна фінансова допомога такому засновнику не повертається, то сума поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, враховується у складі інших доходів при визначенні об’єкта оподаткування.

   Якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Яким чином оподатковувати кошти, які надійшли платнику податку на прибуток за товари, відвантажені  на спрощеній системі оподаткування?

Законом України №4843 від 24.05.12 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», врегульовано питання щодо включення до складу доходу платника податку на прибуток коштів, отриманих в оплату вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (наданих) в період застосування спрощеної системи оподаткування, з яких відповідно до законодавчих норм не був сплачений єдиний податок.

Так передбачено, що у звітному періоді отримання таких коштів вони включаються до складу інших доходів (без врахування суми податку на додану вартість у вартості таких товарів (робіт, послуг)), і як наслідок оподатковуються податком на прибуток підприємств на загальних підставах. Такі суми відображаються у рядку 03.28 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток.

Необхідність збільшувати дохід і оподатковувати податком на прибуток стосується не тільки операцій отримання коштів, але й отримання інших видів компенсацій.

   Комунальне підприємство  отримало майно у господарське відання майно. Які податкові наслідки отримання комунальними підприємствами майна у господарське відання?

       Згідно підпункту 146.17.2 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс.

       Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю (пункт 146.4 статті 146 ПКУ).

       Отже, основні засоби, отримані у господарське відання та зараховані на баланс комунального підприємства, підлягають амортизації за загальними правилами відповідно до статті 146 ПКУ за умови, що такі основні засоби не підлягають приватизації, отримані за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, та використовуються у господарській діяльності такого платника податку.

      При цьому вартість яка амортизується, визначається на підставі даних акта приймання-передачі, виписки з бухгалтерського балансу особи, яка передає основні засоби, складеного на останню звітну дату про вартість об'єкта передачі.

      Як обліковувати операцію повернення відремонтованого об’єкта оперативної оренди, якщо орендодавець не здійснює компенсацію проведеного ремонту?        

         Податкові наслідки операцій з основними засобами, отриманими за договорами оренди визначені пунктами 146.1, 146.12, 146.19 статті 146 Податкового кодексу України (далі -  ПКУ).

        Так, вартість будь-яких ремонтів/поліпшень орендованих основних засобів (за умовами якщо згідно договору оперативної оренди орендатору дозволяється (визначається як обов’язок) здійснювати ремонт об’єкта оренди), що не перевищує встановлений ліміт,  відносяться до складу  витрат. Вартість ремонтів орендованих основних засобів, що перевищує встановлений ліміт в податковому обліку амортизується як окремий об’єкт амортизації в порядку, встановленому для групи основаних засобів, до якої відноситься об’єкт оперативної оренди, що ремонтується та/або поліпшується.

Отже, відображення у податковому обліку всіх видів поліпшень основаних фондів здійснюється тільки за договорами оперативного лізингу (оренди),  та за умови якщо такий договір передбачає здійснення орендарем ремонтних робіт (або будь-яких поліпшень).

      Відповідно до пункту 146.20 статті 146 ПКУ, у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, такий орендар користується правилами, визначеними пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта.

Тобто, у звітному періоді, в якому повертається об’єкт оренди внаслідок закінчення дії орендного договору, орендар збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об’єкта основних фондів.

Якщо орендодавець здійснює компенсацію витрат понесених орендарем на ремонт/поліпшення об’єкта оперативної оренди, то орендар суму такої компенсації включає до складу доходів за датою їх визнання.

У разі, якщо орендодавець не компенсує  орендарю витрати пов’язані з поліпшенням об’єкту оренди, у такого орендаря не виникає обов’язок щодо  збільшення доходів.

Что ставить в Реестре налоговых накладных при отсутствии показателей ?

При отсутствии показателей в графах Реестра выданных и полученных налоговых накладных следует проставлять отметку «0» (ноль).

Если плательщик выписывает налоговую накладную, в которой данные об ИНН покупателя и о номере свидетельства плательщика НДС покупателя заполнены нулями, то в колонке 6 раздела I «Выданные налоговые накладные» Реестра также проставляется ноль.

Кроме того, в случае приобретения у плательщика НДС товаров/услуг и основных фондов, освобожденных от налогообложения, не являющихся объектом налогообложения или приобретения их у неплательщика НДС, в графах 10, 12, 14, 16 раздела II «Полученные налоговые накладные» Реестра указывается ноль.

Щодо включення сум ПДВ по чеках РРО до складу податкового кредиту

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 201.4 статті 201 Кодексу). Вона одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та податковому кредиті і реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 Кодексу).

Як виключення із загального правила, згідно з підпунктом "б" пункту 201.11 статті 201 Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки. При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Виключення, яке стосується підтверджуючого документа, на підставі якого відображається податковий кредит з ПДВ, не змінює дати виникнення права на податковий кредит. Тому датою відображення податкового кредиту повинна бути дата, зазначена у касовому чеку, незалежно від дати звітування працівником.

Обмеження щодо суми розрахунків у 200 грн. (загальна сума з ПДВ - 240 грн.) стосується всіх проведених розрахунків протягом дня і не залежить від дати звітування працівниками. Тому за відсутності податкової накладної підприємство матиме право на відображення лише 40 грн. податку на додану вартість за цей день за всіма готівковими розрахунками.

Для відображення повної суми ПДВ за всіма касовими чеками слід звернутись до постачальників з проханням надати податкову накладну. Після надання постачальником податкової накладної у покупця буде повноцінне право на податковий кредит.

Якщо постачальник відмовиться видати податкову накладну, у підприємства є право подати заяву зі скаргою на такого постачальника за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. N 1492.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з ПДВ (абз. 10 пункту 201.10 статті 201 Кодексу). При цьому скаргу можна подати разом із декларацією з ПДВ за період, в якому проведено розрахунки з придбання товарів (послуг).