ГУ Міндоходів у Запорізькій області

                                         консультує

Вчасно звітуйте за квартал або півріччя 2013 року

Останнім днем подання податкової декларації за II квартал поточного року буде 9 серпня 2013 року. Останнім днем сплати суми податкового зобов’язання зазначеної у податковій декларації – 19 серпня 2013 року.

Нагадуємо, платники, які звітують за квартал чи за півріччя подають податкові декларації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Також, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Однак, термін сплати податків і зборів, у такому випадку, не переноситься. Тобто, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації. Така сума сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.

Відповідна норма передбачена ст.49, 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями та у листі ДПС України від 28.01.2013 1947/7/15-2117.

Перерахунок сум доходів у випадку надання податкової соціальної пільги

Податковий агент, який застосовує податкову соціальну пільгу до нарахованої платнику податку місячної заробітної плати, повинен провести перерахунок суми нарахованого доходу та наданої ПСП.

Роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, які були нараховані такому платнику у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги. Перерахунок здійснюється з урахуванням положень абз. другого п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.

Зокрема, перерахунок податку на доходи фізичних осіб здійснюється:

за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;

під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, коли така ПСП не повинна була застосовуватися;

під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Водночас, для визначення правильності оподаткування, роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів і утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках, незалежно від того, чи має платник право на застосування ПСП. Тобто, роботодавець (податковий агент) може виправити будь-які помилки у разі їх допущення під час утримання ПДФО.

Порядок проведення перерахунку сум доходів та наданих податкових соціальних пільг встановлений п.169.4 ст.169 ПКУ (із змінами та доповненнями).

Деякі питання заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної

Міністерство доходів і зборів України у зв’язку з численними зверненнями платників податків, їх об’єднань та центральних органів виконавчої влади стосовно проблемних питань, пов’язаних із необхідністю заповнення обов’язкового реквізиту податкової накладної „номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України” повідомляє таке.

Законом України від 05.07.2012 № 5083-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні” пункт 201.1 статті 201 Кодексу доповнено новим підпунктом „ї”, відповідно до якого перелік обов’язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом „номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України”.

Разом з цим пунктом 4 розділу ІІ „Прикінцеві положення” вказаного Закону доручено Кабінету Міністрів України забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.

При цьому Законом України від 20.11.2012 №5503-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів” підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 30, яким тимчасово, до 1 липня 2013 року, призупинено дію підпункту „ї” пункту 201.1 статті 201 Кодексу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу, обов'язкові реквізити у податковій накладній зазначаються в окремих рядках.

Таким чином, реквізити „номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України” підлягають зазначенню у податковій накладній з моменту набрання чинності змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів.

Чи відображає підприємець – платник єдиного податку в книзі обліку доходів власні коштів, внесені на власний поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності ?

 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для фізичних осіб – підприємців регулюється гл. 1 р. XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (далі ПК України).

Так, згідно з п. 292.1 ст. 292 цього Кодексу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до положень Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.03р. № 492, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.12.03р. за № 1172/8493  - поточні банківські рахунки для фізичних осіб – резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб – підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності; поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Статтею 44 Господарського кодексу передбачено, що підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Таким чином, фізична особа – підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 296.1 ст. 296 ПК України платники єдиного податку, які обрали першу, другу та третю групи, ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 цього пункту, шляхом щоденного відображення отриманих доходів за підсумками робочого дня у книзі обліку доходів.

Пунктом 4 Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11р. № 1637 (Далі - Порядок №1637) передбачено, що у цій книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.

Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримані готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримані товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1637 платник податку заносить до книги відомості в такому порядку:

• у графі 1 зазначається дата запису;

• у графах 2 – 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими з п. 293.2 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу, а саме у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги.

Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів і витрат і у графі 2 книги обліку доходів і витрат зазначають отриману суму коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги без ПДВ.

Дані книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Отже, всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до валового доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.

Чи має право фізична особа підприємець – платник єдиного податку здійснювати види діяльності, які не зазначено в його облікових даних?

Відповідно до ст..42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Пунктом 291.3 ПК України визначено, що фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 р.XIV  ПК України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл.1 р. р.XIV  ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПК України).

У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПК України для платників податку – фізичних осіб (п.177.6 ст.176 ПК України).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.

Чи передбачено подання уточнюючого Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма №ЗВР – 1)?

Згідно з абз.1 п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р №265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані подавати до податкових органів звітність, пов’язану із застосуванням РРО та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем – у разі , якщо цим пунктом не передбачено подання інформації дротовим або бездротовим каналами зв’язку.

Відповідно до п.1 Порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженим Наказом ДПАУ від 01.12.00р №614, звітність, пов’язана із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок, подається суб’єктом підприємницької діяльності щодо всіх зареєстрованих РРО, незалежно від застосування чи незастосування  їх у звітному місяці.

У свою чергу, згідно із п.46.1 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого нараховується та/або сплачується податкове зобов’язання, чи документ , що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Оскільки Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма №ЗВР-1) не відноситься до податкової звітності в розумінні норм ПК України, то подання уточнюючого звіту чинним законодавством не передбачено.

Чи є платниками екологічного податку філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у разі здійснення ними викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів, розміщення відходів?

     Відповідно до п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
     викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
     скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
     розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
     Не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п.240.5 ст.240 ПКУ).

     Згідно зі ст.55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

     Зокрема, суб’єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
     Вищевказані суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
     Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст.64 ГКУ).
     Тобто до платників екологічного податку не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у зв’язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи.
     Платниками екологічного податку у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами є підприємства (установи, організації), до складу яких входять такі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Чи є платником збору за спеціальне використання води фізична особа - не суб’єкт господарювання, яка має право власності на нежитлове (житлове) приміщення та договір на поставку води (дозвіл на спеціальне водокористування), у разі здачі в оренду приміщення суб’єкту господарювання?

     
     Відповідно до п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками збору є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

     Таким чином, фізична особа, яка не є суб’єктом господарювання – власник нежитлового (житлового) приміщення та має договір на поставку води (дозвіл на спеціальне водокористування) і здає в оренду приміщення, не є платником збору за спеціальне використання води.

Як обчислюється збір за спеціальне використання води, якщо бюджетною установою, яка має договір на поставку води з водокористувачем-постачальником води надаються власні приміщення (не обладнані окремими лічильниками води) в оренду іншим суб’єктам господарювання (не бюджетним установам), які не мають окремо укладених договорів з водокористувачами-постачальниками води та здійснюють використання води: одні орендарі - лише для санітарно – гігієнічних потреб, а інші – для виробничих потреб?

     Відповідно до п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
     Пунктом 323.2 ст.323 ПКУ визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

     Для цілей р.ХVІ «Збір за спеціальне використання води» ПКУ під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

     У разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (п.326.13 ст.326 ПКУ).
     За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем – постачальником (п.326.2 ст.326 ПКУ).
     Враховуючи вищенаведене, бюджетна установа (орендодавець), яка має договір на поставку води з водокористувачем-постачальником води та не використовує обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при наданні власних приміщень (у т.ч. не обладнаних окремими лічильниками води), в оренду іншим суб’єктам господарювання (не бюджетним установам), що не мають окремо укладених договорів на поставку води з водокористувачами-постачальниками води та здійснюють використання води: одні орендарі – лише для санітарно-гігієнічних потреб, а інші – для виробничих потреб, обчислює та сплачує збір за спеціальне використання води, виходячи з усього обсягу використаної орендарями води (як для власних питних, санітарно-гігієнічних потреб, так і для виробничих потреб), з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання. Розрахунки обсягів використаної води при відсутності вимірювальних приладів здійснюються відповідно до п.326.10 ст.326 ПКУ.

     Бюджетна установа, яка має договір на поставку води та використовує обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при наданні власних приміщень (у т.ч. не обладнаних окремими лічильниками води) в оренду іншим суб’єктам господарювання (не бюджетним установам), що не мають окремо укладених договорів на поставку води з водокористувачами-постачальниками води та використовують воду: одні орендарі – лише для санітарно-гігієнічних потреб, а інші – у т.ч. і для виробничих потреб, то орендодавець (бюджетна установа) обчислює та сплачує збір за спеціальне використання води, виходячи з усього обсягу використаної води (як для власних питних, санітарно-гігієнічних потреб, виробничих потреб, так і для потреб орендарів приміщень), з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

Яка податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) звітна чи нова звітна подається в разі укладання протягом року нового договору оренди землі (або декількох договорів) на ту ж саму земельну ділянку замість попереднього, якщо умови договору змінено?

     Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
     Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 ПКУ).

      Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПКУ).

     Згідно з п.286.4 ст.286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

     У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

     Отже, платник плати за землю, у разі укладання протягом року нового договору оренди землі замість попереднього, згідно з яким умови договору змінено, зобов’язаний подати нову звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.