| Електронний кабінет платника податків
Електронний кабінет платника податків - це персональне автоматизоване робоче місце платника, працювати в якому він може без використання спеціально встановленого клієнтського застосування.
Електронний кабінет є захищеним, персоналізованим та безпечним електронним сервісом, який надає безконтактні способи взаємодії платників податків та Державної фіскальної служби України з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
За допомогою даного сервісу платник податків має змогу:
• підготувати, заповнити та надіслати податкову звітність в електронному вигляді;
• переглядати дані про стан розрахунків з бюджетом (картки особових рахунків).
До уваги платників податків!
У Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» з 30 жовтня 2015 року впроваджено новий інноваційний розділ «Інтерактивна мапа» за напрямами «Митна справа» та «Єдиний соціальний внесок», який працює за принципом «Крок за кроком».
За допомогою інтерактивних мап користувачі «ЗІР» мають змогу швидко та зручно ознайомитися із законодавчою базою та знайти відповіді на питання за вказаними напрямами.
Чи є платником земельного податку фізична особа підприємець - платник єдиного податку, за земельну ділянку, яка надана в установленому порядку фізичній особі (право власності оформлено на фізичну особу) для здійснення господарської діяльності і така земельна ділянка використовується фізичною особою підприємцем – платником єдиного податку за призначенням?
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).
Згідно із вимогами п.п. «в» п. 1 ст. 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Разом з цим п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Згідно із ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві.
Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Крім того, відповідно до ст. 797 ЦКУ плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу, яка зареєстрована фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку, і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то така фізична особа - підприємець - платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця) та використовуються для провадження господарської діяльності, надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку теж звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Чи є платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними будинками власники квартир (жилих приміщень) у таких будинках?
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власники земельних ділянок – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.
Землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням викладеного, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними жилими будинками є особи, яким такі земельні ділянки відповідно норм Земельного кодексу України передаються у постійне користування або у власність: підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об’єднання власників будинків.
Власники квартир (жилих приміщень) у багатоквартирних жилих будинках не є платниками земельного податку до бюджету за земельні ділянки під такими будинками.
З якого часу підприємства, установи і організації, які здійснюють управління багатоквартирними будинками (ОСББ, ЖБК тощо) або яким передано на баланс житлові будинки (права власності на будівлі немає), повинні сплачувати земельний податок, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені?
Відповідно до ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою
Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Враховуючи викладене, обов’язок зі сплати земельного податку у підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління багатоквартирними будинками (ОСББ, ЖБК тощо) або яким передано на баланс житлові будинки (права власності на будівлі немає), за земельні ділянки під таким нерухомим майном, виникає з моменту державної реєстрації права на таку земельну ділянку.
Юридичним особам, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації відповідних прав на такі земельні ділянки.
Підтвердження розміру площ земельних ділянок, що перебувають
у власності юридичних осіб або у користуванні, розподілу серед власників землі та землекористувачів і розміру нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними територіальними органами Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.
Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.
Щодо права у особи, зареєстрованої платником ПДВ менше 12 календарних місяців, на анулювання реєстрації
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно із підпунктом "а" пункту 184.1 статті 184 Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі, якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених розділом V Кодексу.
Пунктом 184.2 статті 184 Кодексу визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 статті 184 Кодексу, здійснюється за заявою платника податку. (Лист ДФСУ від 17.08.2015 № 17440/6/99-99-19-03-02-15 ).
Щодо дати включення до складу доходу платника єдиного податку - юридичної особи комісійної винагороди
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.
Згідно з п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт, зокрема за договорами комісії, доходом платника єдиного податку є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (п. 1 ст. 1013 ЦКУ).
Пунктом 292.6 ст. 292 ПКУ встановлено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.
Таким чином, платник єдиного податку у разі надання послуг (виконання робіт) за договорами комісії включає до складу доходу суму отриманої винагороди в день її надходження на розрахунковий рахунок суб'єкта господарювання.
Щодо порядку заповнення Книги обліку доходів або Книги обліку доходів та витрат платниками єдиного податку - фізичними особами
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ. Зокрема, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Форми Книги обліку доходів і Книги обліку доходів та витрат (далі - Книга), порядки їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 N 1637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за N 1534/20272 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 4 Порядку у Книзі фізичними особами - підприємцями відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. На підставі даних Книги платники єдиного податку заповнюють податкову декларацію платника єдиного податку (п. 7 Порядку).
Враховуючи викладене, для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, який здійснює діяльність у сфері комісійної торгівлі, доходом є сума комісійної винагороди, яка відображається у гр. 2 Книги.
Ведення Книги обліку доходів і Книги обліку доходів та витрат з урахуванням змін, внесених до ПКУ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за N 800/27245.
Щодо продажу юридичною особою - платником єдиного податку легкового автомобіля, який обліковується на балансі суб'єкта господарювання, та залишків паливно-мастильних матеріалів
Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ основними засобами є матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу (п. 292.2 ст. 292 ПКУ).
Відповідно до абзацу третього пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи юридичні особи, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).
Згідно з пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що підакцизними товарами (продукцією) є товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.
Пунктом 215.1 ст. 215 ПКУ передбачено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів.
Враховуючи наведене, юридична особа - платник єдиного податку має право здійснювати операцію із продажу транспортного засобу, який обліковувався на її балансі, та паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів.
Щодо справляння авансових внесків юридичною особою - платником єдиного податку при виплаті дивідендів засновникам
Починаючи з 01.01.2015, справляння авансових внесків при виплаті дивідендів здійснюється відповідно до положень п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ.
У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ (пп. 57.1 1.1 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ).
Згідно з цим пунктом ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (пп. 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ).
Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.
При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати відповідно до норм, визначених згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку (пп. 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ).
Авансовий внесок, передбачений пп. 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ, не справляється лише у разі виплати дивідендів суб'єктам, визначеним пп. 57.1 1.3 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ (в редакції, чинній з 01.01.2015) спрощена система оподаткування, обліку та звітності як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності, застосовується юридичними особами - сільськогосподарськими товаровиробниками, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Такі сільськогосподарські товаровиробники мають право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (п. 291.4 ст. 291 ПКУ) і бути платниками четвертої групи.
Для платників єдиного податку - юридичних осіб у разі виплати власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку) дивідендів встановлено обов'язок їх оподаткування відповідно до розділів III і IV ПКУ (п. 292.12 ст. 292 ПКУ).
Так, відповідно до вимог п. 137.3 ст. 137 розділу III ПКУ відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зокрема зазначеного в п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
Винятків щодо несплати авансового внеску, передбаченого пп. 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ для юридичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, ПКУ не передбачено.
Таким чином, юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у тому числі сільськогосподарські товаровиробники, у разі прийняття рішень про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), зобов'язані нарахувати та вносити до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів у порядку, визначеному п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ.
Щодо спрямування переплати з податку на прибуток по філії в рахунок погашення грошового зобов'язання такої філії з інших податків
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання здійснюється відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 Кодексу).
Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Кодексу платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Отже, переплата з податку на прибуток по філії може бути спрямована на погашення грошового зобов'язання такої філії з інших податків шляхом подання відповідної заяви до органу ДФС за її місцезнаходженням.(Лист ДФСУ від 05.10.2015 № 21029/6/99-99-19-02-02-15)
Щодо оподаткування процентів за депозитними вкладами податком на доходи фізичних осіб
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, до якого Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, внесено ряд змін, зокрема в частині оподаткування пасивних доходів.
Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу встановлено, що термін "пасивні доходи" означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок.
Ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 20 відсотків (пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).
Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (пп. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 Кодексу).
Таким чином, дохід платника податку у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставкою 20 відсотків.
Крім того, п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до пп. 1.1 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
При цьому п. 163.1 ст. 163 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Відповідно до пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Враховуючи викладене, оскільки до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді процентів, нарахований на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, то такий дохід оподатковується військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.(Лист ДФСУ від 14.09.2015 № 8651/М/99-99-17-03-03-14)
Платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку та повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.
Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.
Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність подається за ф. № 20-ОПП (наказ МФУ в редакції від 14.11.14 №1127) протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У формі №20-ОПП графа 5 «Тип об’єкту оподаткування» заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування.
Рекомендований довідник типів об’єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html.
Якщо у довіднику відсутній відповідній тип об’єкту оподаткування, який підходить за призначенням платник податків визначає його самостійно.
Графа «Найменування об’єкту оподаткування» заповнюється якщо об’єкт обліковується з найменуванням.
Якщо на підприємстві є декілька однакових типів об’єктів, у яких відсутнє найменування, то у такій графі можна зазначити інвентарний номер об’єкта.
Положення щодо обліку об’єктів оподаткування визначено п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та розд. VIIІ «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженого наказом МФУ від 19.12.11 № 1588.
Оподаткування поворотної фінансової допомоги у юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи
Доходом платника єдиного податку - юридичної особи третьої групи - є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.
Разом з тим, до складу доходу не включається суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання.
Якщо ж термін користування такою фінансовою допомогою перевищить 12 місяців, то за підсумками звітного періоду, в якому закінчується 12-місячний термін, необхідно суму такої допомоги включити до бази оподаткування єдиним податком.
Вказана норма передбачена п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України.
Продаж основних засобів юридичними особами-платниками єдиного податку ІІІ групи
У разі продажу основних засобів доходом вважається вся сума коштів, отримана від такого продажу.
Якщо основні засоби продано після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Зазначена норма передбачена п.292.2 ст.292 Податкового кодексу України.
Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
|