| З 2016 року застосовуються тільки ті РРО, які створюють контрольну цифрову стрічку та забезпечують подання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків
Суб’єктам господарювання, які використовують РРО до кінця 2015 року необхідно обладнати місця торгівлі касовою технікою, здатною створювати контрольну цифрову стрічку та забезпечувати подання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків.
Всі суб’єкти господарювання, які не встигли вивести з експлуатації касову техніку, що не відповідає зазначеним вимогам, мають до 1 січня 2016 року встановити її сучасні аналоги, або доопрацювати до необхідних вимог наявні РРО.
При цьому, платники податків, які придбали, зареєстрували та до 01.01.15 року ввели в експлуатацію РРО, що створюють контрольну стрічку лише в друкованому вигляді, могли подавати до фіскальних органів тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій (Z-звіти).
Такий перехідний період для опрацювання або заміни існуючої касової техніки на таку, яка забезпечує подання по електронних каналах зв’язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків було встановлено до 01.01.2016 р .
З 01.01.2016 року передбачена відповідальність у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів громадян – у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на РРО, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.
Зазначені норми визначені п. 1 ст. 9; п.5 ст. 17 та п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.
Сплачений податок на нерухоме майно (в частині податку на нерухоме майно) заліковується у зменшення зобов’язань з податку на прибуток
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних П(С) БО або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до адміністративних витрат та враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку).
Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
При цьому, авансовий внесок з податку на майно, сплачений за IV квартал 2015 року до 30 січня 2016 року, зменшує податок на прибуток, нарахований за 2015 рік.
Сума нарахованого та сплаченого податку на майно відображається у рядку 16.2 додатка ЗП до рядка 16 ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» до декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом МФУ від 20.10.2015 №897.
Зазначена норма визначена п.п. 134.1.1 ст. 134, п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України та п. 18 П(С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 № 318.
Суб’єкти господарювання до 01.01.2016 року повинні налаштувати касову техніку на формування електронних звітних документів
Суб’єкти господарювання, які ще не придбали РРО, що формують фіскальні звітні документи в електронному вигляді, до кінця грудня 2015 року зобов’язані доопрацювати наявну касову техніку, або ж придбати РРО з такою функцією.
1 січня 2016 року закінчується перехідний період для заміни чи доопрацювання касової техніки на таку, що формує електронну контрольну касову стрічку та забезпечує подання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків.
З 1 січня 2016 року фіскальні органи мають право застосовувати штрафи до суб’єктів господарювання, які не забезпечили використання належної касової техніки при здійсненні розрахункових операцій.
Зазначені норми визначені п. 1 ст. 9; п.5 ст. 17 та п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.
Підприємці - платники єдиного податку 2-ї та 3-ї груп, які перевищили обсяг доходу 1 млн. грн., повинні застосовувати РРО
Реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн.
У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн., застосування РРО є обов’язковим.
Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.
При цьому, РРО та розрахункові книжки не застосовують при продажу товарів (наданні послуг) підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.
Водночас нормами Податкового кодексу не передбачено можливості платникам єдиного податку 2-ї та 3-ї груп, обсяг доходу яких перевищив 1млн. грн грн, проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та КОРО.
Отже, підприємці платники єдиного 2-ї та 3-ї груп, які перевищили обсяг доходу 1 млн. грн, при здійсненні розрахункових операцій повинні застосовувати РРО в загальному порядку.
Зазначена норма визначена п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України та п.6 ст.9 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нерухомості по яких встановлені нульові ставки, подається на загальних підставах
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають фіскальному органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Форма Декларації (наказ МФУ 10.04.2015 № 408) передбачає відображення ставки податку, зокрема і нульової ставки у графі 4 Декларації.
Отже, за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, по яких за рішенням сільської, селищної або міської ради встановлені нульові ставки, Декларація подається на загальних підставах.
Якщо за 2015 рік бухгалтерський дохід не перевищує 20 млн. грн., платник податку на прибуток може не застосовувати податкові різниці
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн. грн, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Такий платник податку, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату на усі різниці не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.
Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з податку на прибуток, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років.
В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються.
Проте, якщо за підсумками будь-якого наступного звітного року, дохід такого платника, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищить 20 млн. грн, такий платник здійснює коригування об’єкта оподаткування на усі різниці в загальному порядку.
До річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Зазначена норма визначена п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України.
Платник податку на прибуток на суми штрафів, неустойки чи пені коригування фінансового результату до оподаткування не здійснює
Починаючи з 01.01.2015, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до Національних П(С) БО або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями Податкового кодексу України.
Визнані штрафи, пеня, неустойка включаються до інших операційних витрат підприємства (п. 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом МФУ від 31.12.99 N 318).
При цьому, Податковим кодексом України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за штрафами, пенею, неустойкою.
Отже, суми визнаних штрафів, пені, неустойки за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання беруть участь при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку без подальшого його коригування на такі витрати.
Зазначена норма визначена пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України та роз’яснена листом ДФС України від 05.10.2015 р. N 21051/6/99-99-19-02-02-15.
У податковому обліку платника податку на прибуток безоплатно отримані основні засоби підлягають амортизації
З 2015 року об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.
Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних П(С) БО або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених Податковим кодексом України.
При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними П(С) БО, крім «виробничого» методу.
Разом з тим, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (основних засобів, які не використовуються в господарській діяльності платника податку).
П(С)БО 7 «Основні засоби» та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.03 № 561, визначено відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів та нарахування амортизації на них.
У податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби, безоплатно отримані платником податку, тому такі основні засоби, отримані після 01.01.2015 року, які використовуються у господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації.
Порядок амортизації основних засобів для визначення об’єкта оподаткування визначено у п. 138.3. ст. 138 Податкового кодексу України.
Якщо анулювана реєстрація платника ПДВ, подання уточнюючого розрахунку не передбачено
Податкова декларація, розрахунок це - документ, що подається платником податків контролюючому органу, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Тобто, обов’язок щодо подання податкової декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації покладається на платника ПДВ.
Враховуючи те, що суб’єкт господарювання у разі анулювання реєстрації платника ПДВ виключається із Реєстру платників ПДВ, то уточнюючий розрахунок за період, у якому він був платником ПДВ, такий суб’єкт господарювання подати не може.
Перелік моделей РРО та їх модифікацій, які мають підтвердження відповідності, визначені у Державному реєстрі РРО
Cуб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО), що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Державний реєстр РРО – перелік моделей РРО та їх модифікацій, які мають підтвердження відповідності вимогам діючих державних технічних регламентів та стандартів згідно із Законом України від 17.05.01 № 2406-ІІІ ”Про підтвердження відповідності”, а також відповідають вимогам нормативних актів України, і такі РРО дозволені для застосування.
Реєстр РРО складається з двох частин. До першої частини Реєстру РРО внесено інформацію про РРО, які дозволені до первинної реєстрації.
Первинна реєстрація РРО – реєстрація РРО уповноваженими державними органами вперше щодо цього РРО.
Тобто первинній реєстрації підлягають моделі (модифікації) РРО, які не експлуатувалися (нові) та внесені до першої частини Реєстру РРО.
Інформацію про РРО, первинну реєстрацію яких заборонено, тобто перелік моделей (модифікацій) РРО які використовувались, містить друга частина Реєстру РРО.
Зазначена норма визначена ст. 2 та п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Громадяни та підприємці загальної системи оподаткування будуть надавати декларацію за підсумками 2015 року за новою формою
17 листопада 2015 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 02.10.2015року №859, яким затверджено нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо її заповнення. Декларацію за цією формою громадяни та підприємці загальної системи оподаткування будуть надавати за підсумками 2015 року.
Терміни надання річної податкової декларації
Громадяни надають декларацію за звітний податковий рік до 1 травня наступного за звітним року. В такий же термін надають річну декларацію особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність – це приватні нотаріуси, адвокати, арбітражні керуючі.
Фізичні особи – підприємці, які здійснювали у звітному році підприємницьку діяльність за «загальною» системою оподаткування надають податкову декларацію за звітний рік не пізніше 9 лютого наступного року.
Громадяни, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки надають річну податкову декларацію включно по 31 грудня наступного за звітним року.
До форми річної податкової декларації внесені показники щодо нарахування та сплати військового збору
Нова декларація, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015року №859, об’єднує звітність з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Слід зазначити, що фізичні особи, які отримували у 2015 році доходи не від податкових агентів та іноземні доходи, повинні визначити податкові зобов’язання з податку на доходи та з військового збору. Саме цим обумовлено внесення змін до річної податкової декларації. Тобто до її форми внесені показники щодо нарахування та сплати військового збору.
Також для зручності заповнення декларації, кількість додатків зменшено із семи до чотирьох.
Зокрема у декларації передбачені такі додатки
- Розрахунок податку на доходи фізичних осіб при отриманні доходів у формі заробітної плати від двох і більше податкових агентів;
- Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами;
- Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з іноземних доходів;
- Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою.
Фізична особа - платник податку подає декларацію за звітний податковий період до контролюючого органу за своєю податковою адресою
Декларація подається до контролюючого органу в один із таких способів на вибір платника податку:
- особисто платником податку або уповноваженою на це особою;
- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.
Додатки є складовою частиною декларації і без декларації не є дійсними
Декларація складається з восьми розділів, що подаються на одному двосторонньому аркуші формату А4, та чотирьох додатків до декларації (далі - додатки), які подаються на одно-, двосторонніх аркушах формату А4 та містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).
Додатки є складовою частиною декларації і без декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках.
У декларації та додатках зазначаються всі передбачені в них відомості (показники), крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках. Якщо будь-який рядок декларації та/або додатка не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках.
Показники у розділах II - V декларації, додатках проставляються у гривнях з копійками.
Декларація та додатки заповнюються таким чином, щоб забезпечити вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками синього або чорного кольору). Заповнення олівцем не дозволяється.
У декларації та додатках не повинно бути підчисток, помарок, виправлень, дописок і закреслень. У декларації та додатках не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Достовірність даних декларації та додатків підтверджується власноручним підписом фізичної особи - платника податку або особи, уповноваженої на заповнення декларації.
Доходи, отримані протягом звітного року відображаються у розділі ІІ декларації
Доходи, отримані протягом звітного (податкового) року відображаються у розділі ІІ декларації:
- у рядку 10 вказується загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, що розраховується як сума значень рядків 10.1 - 10.9 декларації;
- у графі 3 вказується сума річного оподатковуваного доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, з урахуванням податків і внесків, які відповідно до закону утримуються з таких доходів;
- у графі 4 вказується сплачена до бюджету сума податку на доходи фізичних осіб, обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами розділу IV Кодексу покладається на податкового агента, та/або сплачена самостійно протягом звітного податкового року при вчиненні нотаріальних дій;
- у графі 5 вказується сума військового збору, обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами Кодексу покладається на податкового агента;
- у графі 6 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, обов'язок щодо сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами розділу IV Кодексу покладається на платника податку;
- у графі 7 вказується сума військового збору, обов'язок щодо сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами Кодексу покладається на платника податку.
Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається, виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта
Сума доходів від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна, розмір яких визначається згідно зі статтями 172, 173 розділу IV Кодексу відображається у рядку 10.2 декларації.
У графі 3 рядка 10.2 декларації вказується загальний річний дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) об'єктів нерухомого та/або рухомого майна.
Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається, виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
У графі 4 рядка 10.2 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого (сплаченого) податковим агентом та/або самостійно сплаченого під час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого та/або рухомого майна. У графі 5 рядка 10.2 декларації вказується сума військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом та/або самостійно сплаченого під час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого та/або рухомого майна, у графі 6 рядка 10.2 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування.
У графі 7 рядка 10.2 декларації вказується сума військового збору, що підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування.
Об'єкт оподаткування від надання в оренду об'єктів нерухомості визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу
Сума доходів від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), розмір яких визначається згідно з пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу вказується у рядку 10.3 декларації.
У разі отримання таких доходів заповнюється графа 7 розділу VII декларації та графа 5 розділу VIII декларації. У графі 3 рядка 10.3 декларації вказується загальна річна сума доходу, отриманого від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).
Об'єкт оподаткування від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Об'єкт оподаткування від надання в оренду інших об'єктів нерухомості визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
У графі 4 рядка 10.3 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого (сплаченого) податковим агентом з доходів, отриманих від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). У графі 5 рядка 10.3 декларації вказується сума військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом з доходів, отриманих від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).
У графі 6 рядка 10.3 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування. У графі 7 рядка 10.3 декларації вказується сума військового збору, що підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування.
Окремий додаток при використанні права на податкову знижку, громадянином не подається
Громадяни, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки заповнюють розділ III декларації "Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку згідно із статтею 166 розділу IV Кодексу". Окремий додаток при використанні права на податкову знижку, громадянином не подається.
У рядку 13 вказується позначкою (х) документально підтверджені категорії витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до статті 166 розділу IV Кодексу.
Категорії витрат: 1 - витрати, понесені відповідно до статті 175 розділу IV Кодексу; 2 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.2 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу; 3 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу; 4 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу (ця категорія витрат буде застосовуватись з 01 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування); 5 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу; 6 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.6 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу; 7 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.7 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу; 8 - витрати, понесені відповідно до підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу.
У рядку 14 вказується загальна сума фактично здійснених протягом звітного податкового року витрат, понесених платником податку за наслідками звітного податкового року. У рядку 15 вказується сума нарахованої заробітної плати, зменшена згідно з пунктом 164.6 статті 164 розділу IV Кодексу на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму податкової соціальної пільги (за наявності).
У рядку 16 вказується сума (вартість) витрат платника податку - резидента, дозволених до включення до складу податкової знижки. При цьому загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 розділу IV Кодексу. Значення рядка 16 менше або дорівнює значенню рядка 14, але не більше значення рядка 15 декларації. У рядку 17 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов'язання з цього податку у зв'язку з використанням права на податкову знижку.
Чи має право суб’єкт господарювання реалізовувати пальне на АЗС без застосування РРО?
Відповідно до ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (п. 1 ст. 3 Закону), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону).
Разом з тим, п. 12 ст. 9 Закону передбачено, що РРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Згідно з п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 № 1442 із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (п. 10 Постанови № 1442).
Державний реєстр РРО містить окремий розділ «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС)».
Враховуючи викладене вище, реалізація палива на АЗС має здійснюватися із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого РРО з роздрукуванням чеків установленої форми.
При цьому, РРО можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємкостей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.
Чи є базою нарахування єдиного внеску вартість послуг за користування платною автостоянкою для розміщення власного транспорту, відшкодована роботодавцем найманому працівникові?
Пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Закон № 108 визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, до якої включаються: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ здійснюється з урахуванням Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).
Слід зазначити, що суми компенсацій, виплачені роботодавцем найманому працівнику за користування платною автостоянкою, не віднесені до переліку видів виплат, визначених Інструкцією № 5.
Враховуючи зазначене вище, вартість послуг за користування автостоянкою для розміщення власного транспорту, відшкодована роботодавцем найманому працівнику, не є базою нарахування ЄВ.
Чи є дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України, підтвердженням достовірності реєстраційного номера?
Відповідно до п. 70.5. ст. 70 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та п. 1 розд. VIІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779 (далі – Положення), фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр), зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу.
За зверненням платника податків, його законного представника або уповноваженої особи контролюючий орган протягом п’яти робочих днів видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, за формою, наведеною у додатку 3 до Положення (крім осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта). У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (п. 70.9 ст. 70 Кодексу та п.10 розд. VII Положення).
Крім того, відповідно п. 70.10 ст. 70 Кодексу та п. 12 розд. VIІ Положення контролюючим органом за місцем проживання фізичної особи – платника податків на прохання такої особи до паспорту громадянина України можуть бути внесені (сьома, восьма або дев’ята сторінки) дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру за формою, наведеною у додатку 4 до цього Положення.
Таким чином, підтвердженням достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України відповідно п. 12 розд. VII Положення (п. 4 розд. XIII Положення).
Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
|