Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"
Главная » 2015 » Ноябрь » 22 » Наказом Міністерства фінансів України затверджено нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи
23:28 Наказом Міністерства фінансів України затверджено нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи | |
| 17 листопада 2015 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 02.10.2015року №859 (офіційне опублікування - «Офіційний вісник України від 17.11.2015 №89»). Названим наказом затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо її заповнення. Нагадаємо, що громадяни подають декларацію за звітний податковий період до органу державної фіскальної служби за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в органі державної податкової служби). Зокрема, фізичні особи – платники податку на доходи фізичних осіб, в тому числі особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, надають декларацію за звітний податковий рік до 1 травня року, що настає за звітним. Фізичні особи – підприємці, які здійснювали у звітному році підприємницьку діяльність за «загальною» системою оподаткування надають податкову декларацію про майновий стан і доходи протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. Громадяни, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки надають річну податкову декларацію включно по 31 грудня наступного за звітним податкового року. Купив автомобіль - сплати транспортний податок З 1 січня 2015 року в рамках податкової реформи введено в дію положення Податкового кодексу щодо транспортного податку. Платниками транспортного податку є, зокрема, фізичні особи (у тому числі нерезиденти), які мають зареєстровані в Україні власні легкові автомобілі з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб.см і які використовувались не більше 5 років. Ставка податку складає 25 000 грн. в рік за кожен легковий автомобіль. Якщо такий легковий автомобіль придбаний фізичною особою протягом року, транспортний податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Податковий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності за місцем реєстрації платника. Нагадуємо, що сплатити транспортний податок фізичні особи повинні впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При виплаті доходу від надання в оренду земельної частки (паю) необхідно сплатити податок на доходи та військовий збір Положеннями Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом платника податку – орендодавця щодо доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Указом Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (із змінами та доповненнями) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Доходи від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок за ставками визначеними пунктом 167.1 статті 167 ПКУ. Зокрема, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році 12180 грн. на місяць), до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків. Також слід нагадати, що орендна плата, яка нараховується та виплачується суб’єктами господарювання фізичній особі є об’єктом оподаткування військовим збором та оподатковується збором за ставкою 1,5 відсотки об'єкта оподаткування. Податкові агенти, які виплачують зазначені доходи, зобов’язані утримувати та перераховувати військовий збір в порядку, визначеному законодавством. З 06 листопада 2015 року застосовується нова форма авансового звіту Наказом МФУ від 28.09.2015 р. № 841 затверджено форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а також Порядок його складання. Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав(ла) такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи. Якщо платник податку не повертає суми надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п'ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку. Тобто у випадку перевищення сум добових розміру, встановленого Податковим кодексом України, різниця вважається додатковим благом відрядженого працівника з відповідним оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб. Крім того, сума перевищення оподатковується військовим збором. Наказ набрав чинності з 06.11.2015 року (опублікований в Офіційному віснику України від 06.11.15 №86). Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань Для здійснення повернення сум грошового зобов'язання платник податків повинен подати заяву про таке повернення (крім повернення надміру утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Така заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань подається у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. Зазначена норма визначена ст. 43 Податкового кодексу України. Визначення податкової адреси платника податків в Податковому кодексі Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника. Зазначена норма визначена ст. 45 Податкового кодексу України. Відповідальність за складання податкової звітності До обов'язків платника податків належить складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків, зборів та подання до контролюючих органів декларацій. Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: - юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Податкового Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить - фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; - податкові агенти. Зазначена норма визначена ст. 16 та ст.47 Податкового кодексу України. Особливості подання податкової декларації поштою Податкова декларація може подаватися за вибором платника податків поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення. При цьому, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб. Податкова звітність з ПДВ подається в електронній формі всіма платниками ПДВ з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб. У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення фіскальному органу з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом встановлених граничних строків. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа фіскального органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: - подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; - оскаржити рішення контролюючого органу. Зазначена норма визначена ст. 49 Податкового кодексу України. Оскарження рішень фіскального органу У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Така скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня платник податків зобов'язаний письмово повідомити контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Цей термін може бути подовжений понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, про що письмово повідомляється платника податків. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом продовженого строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга, подана із дотриманням строків зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні- рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Зазначена норма визначена ст. 56 Податкового кодексу України. За несплату узгодженої суми грошового зобов'язання надсилається податкова вимога У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Податкова вимога не надсилається, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається . Зазначена норма визначена ст. 59 Податкового кодексу України. Чи проводиться контролюючими органами перерахунок сплаченого транспортного податку у разі переобладнання фізичною особою легкового автомобіля, зокрема заміни двигуна на двигун з об’ємом циліндра до 3000 куб. см? Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Кодексу). Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Кодексу визначено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Статтею 267 Кодексу встановлено, що транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Відповідно до пункту 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 зі змінами та доповненнями, перереєстрація транспортних засобів проводиться, зокрема у разі переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Поряд з тим, пунктом 4 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, передбачено, що у разі перереєстрації транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) підлягає заміні на загальних підставах. Тобто, у разі переобладнання легкового автомобіля, зокрема шляхом заміни двигуна на двигун з об’ємом циліндра до 3000 куб. см., фізична особа зобов’язана здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу в органах внутрішніх справ та отримати нове свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), в якому відображається дата проведення реєстрації із зазначенням числа, місяця та року. Таким чином, переобладнання легкових автомобілів, що являються об’єктом оподаткування на підставі статті 267 Кодексу, є новим юридичним фактом не пов’язаним зі сплатою цього податку. Отже, статтею 267 Кодексу не передбачено проведення контролюючим органом перерахунку сплаченого транспортного податку за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному року, у разі переобладнання фізичною особою легкового автомобіля. Чи потрібно подавати уточнюючий розрахунок з транспортного податку у зв’язку з перереєстрацією автомобіля в інший адміністративний район протягом року? Відповідно до пункту 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, зі змінами та доповненнями, перереєстрація транспортних засобів проводиться, зокрема у разі зміни місцезнаходження або найменування власників – юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів. Згідно з підпунктом 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 01 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Кодексу). Враховуючи норми пункту 50.1 статті 50 Кодексу, якщо перереєстрація автомобіля в інший адміністративний район для випадків, коли передбачається взяття на облік платника транспортного податку у іншому контролюючому органі, відбулась до 20 лютого, а звітну декларацію вже подано, то до закінчення граничного строку її подання платником податку – юридичною особою декларація подається з типом «Звітна нова». Якщо така перереєстрація автомобіля відбулась після закінчення граничного строку подання декларації (після 20 лютого звітного року), платником податку – юридичною особою подається декларація з типом «Уточнююча». Відповідно такий платник транспортного податку подає до контролюючого органу за новим місцем обліку, що відповідає адміністративному району нової реєстрації автомобіля, декларацію з типом «Звітна» відповідно до вимог та строків, визначених підпунктом 267.6.4 пункту 267.6. статті 267 Кодексу. Слід зазначити, що платники транспортного податку – юридичні особи до 20 лютого 2015 року декларували об’єкти оподаткування використовуючи Розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 767. Враховуючи вимоги пункту 46.6 статті 46 Кодексу юридичні особи – платники транспортного податку будуть звітувати за формою встановленою наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 «Про затвердження форми податкової декларації з транспортного податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2015 за № 474/26919 починаючи з 01.01.2016 року – наступного базового податкового (звітного періоду). Чи має право на пільгу зі сплати земельного податку фізична особа, яка не оформила відповідно до законодавства право власності на землю, проте набула це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно-правових угод? Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України (далі – ПКУ). Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до статті 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним. Згідно зі статтею 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У статті 270 ПКУ зазначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру. Щодо пільг зі сплати земельного податку, то відповідно до статті 281 ПКУ від сплати податку звільняються такі категорії громадян: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених вище категорій громадян, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме: для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара. Враховуючи вказане, фізична особа, яка не оформила відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набула це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування або відповідно до цивільно-правових угод та відноситься до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку і використовує земельну дiлянку за кожним видом використання в межах граничних норм, зазначених в статті 281 ПКУ, то їй надано право на звiльнення вiд сплати земельного податку. Яка передбачена відповідальність у разі якщо суб’єкт господарювання у податковій декларації з плати за землю невірно зазначив код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ та як платник може виправити таку помилку? Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 865, використовується платниками до 01.01.2016. Починаючи з 01.01.2016 запроваджується форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560. У разі подання податкової декларації з плати за землю з невірно вказаним КОАТУУ, за місцезнаходженням земельної ділянки виникає факт неподання або несвоєчасного подання декларації і до такого платника податку застосовуються штрафні санкції. Штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) передбачені ст. 120 ПКУ. Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку. Отже, у разі самостійного виявлення платником помилки, зокрема невірно вказано код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ, у раніше поданій ним податковій декларації з плати за землю, такий платник повинен подати: за КОАТУУ, який вказано невірно - уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, в якій відобразити до зменшення податкове зобов’язання по платі за землю без застосування штрафів, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ; за вірним КОАТУУ – або річну податкову декларацію або щомісячні податкові декларації з плати за землю за типом «Звітна». Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області | |
|
| |
| Всего комментариев: 1 | ||
| ||
Вторник, 23.04.2024, 18:02
Приветствую Вас Гость
Приветствую Вас Гость
Поиск |
|---|
Календарь |
|---|
Наш опрос |
|---|
Друзья сайта |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |