Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Чи необхідно придбавати торговий патент якщо торгівля здійснюється у безготівковій формі через установу банку?

Як визначено Податковим кодексом України торговий патент придбавають  суб’єкти господарювання: юридичні особи їх відокремлені підрозділи та фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Торговельна діяльність - це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій  сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Отже, при здійсненні торгівельної діяльності у разі проведення розрахунків тільки у безготівковій формі через установу банку суб’єкти господарювання торгові патенти не придбавають.

Приватний підприємець на загальній системі оподаткування надає побутові послуги, що підлягають патентуванню виключно у безготівковій формі. Чи необхідно придбавати торговий патент у такому випадку?

Згідно Податкового кодексу України торговий патент повинні придбавати суб’єкти господарювання які провадять, зокрема, діяльність з надання платних побутових послуг, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Платні послуги – це діяльність, пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки.

Отже, незалежно від того яким чином ведуться розрахунки за надані побутові платні послуги, що визначені Кабінетом Міністрів України як патентовані, в безготівковій чи готівковій формі, необхідно придбавати торговий патент.

Скільки необхідно придбавати торгових патентів уразі, якщо суб’єкт  господарювання в одному приміщенні здійснює  торгівлю за готівку і надає побутові послуги? 

Відповідно до  Податкового кодексу України платниками збору є юридичні особи їх відокремлені підрозділи та фізичні особи – підприємці, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів та діяльність з надання платних побутових послуг, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Отже, у разі здійснення діяльності в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах двох чи більше видів діяльності, що підлягають патентуванню, зокрема, роздрібної торгівлі і одного виду побутових послуг, необхідно придбати два торгових патенти – на торгівельну діяльність і на діяльність з надання побутових послуг.

У разі якщо суб’єкт господарювання в одному приміщенні здійснює декілька видів побутових послуг ним придбавається один торговий патент.

Наше підприємство з початку року здійснювало роздрібний продаж продуктів харчування. З 3 кварталу 2013р ми плануємо змінити вид діяльності на діяльність яка не передбачає отримання торгового патенту. Який порядок відмови від торгового патенту  і чи повернуть нам вже сплачену суму збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності?

Відповідно до пп.267.7.5. п.267.7 ст.267 ПКУ суб'єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб'єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.

Приватний підприємець на загальній системі планує займатися торгівлею тютюнових виробів. Який порядок  придбання торгового патенту?

Нормою п.267.4 ст.267 ПКУ передбачено порядок придбання торгового патенту, а саме:

 Для отримання торгового патенту суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності  заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості:

а) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім'я, по батькові суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

б) юридична адреса (місцезнаходження) суб'єкта господарювання, а у разі якщо патент придбається для відокремленого підрозділу, - місцезнаходження такого відокремленого підрозділу згідно з документом, що засвідчує право власності (оренди);

в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент;

г) вид торгового патенту;

ґ) найменування документа про повну або часткову сплату збору;

д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, грального місця, позначення "виїзна торгівля";

е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди);

є) період, на який придбається торговий патент.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Відомості, наведені в поданій суб'єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами або нотаріально посвідченими копіями документів, на підставі яких заповнена така заявка.

Звірка відомостей, наведених в поданій суб'єктом господарювання заявці, здійснюється в момент подання такої заявки. Оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, пред'явлені суб'єктом господарювання на звірку, в органі державної податкової служби не залишаються.

У разі невідповідності відомостей, наведених у поданій суб'єктом господарювання заявці, документам, на підставі яких заповнена така заявка, або невнесення до заявки усіх необхідних відомостей, орган державної податкової служби має право відмовити у видачі торгового патенту суб'єкту господарювання.

Торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

При провадженні яких видів діяльності  суб’єкт господарювання може придбати пільговий торговий патент?

Нормою п.267.2 ст.267 ПКУ визначені виключно всі види діяльності, які провадяться з придбанням пільгового торгового патенту. А саме:

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів (незалежно від країни їх походження):

а) товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

б) товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

в) насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі;

г) сірників;

ґ) термометрів та індивідуальних діагностичних приладів.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва:

а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, і фурнітура до них;

б) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури;

в) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів;

г) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське;

ґ) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях;

д) проїзні квитки;

е) зошити.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

При здійсненні продажу товарів, зазначених у абзаці першому цього підпункту, платники збору можуть одночасно здійснювати продаж супутньої продукції (незалежно від країни їх походження): ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотна, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів.

Згідно п.п.267.3.7. п.267.3 ст.267 ПКУ ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.

Податок на прибуток підприємств

Підприємство-платник ФСП виплатило дивіденди засновнику-нерезиденду, який є юридичною особою. Чи необхідно сплачувати податок на доходи нерезидента?

Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3 - 160.7 статті 160 ПКУ, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.160.1 статті 160 ПКУ, за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати,  що набрали чинності

       Отже, резиденти – платники фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (в тому числі дивіденди)  зобов’язані утримувати податок з таких доходів, за ставкою 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Комунальне підприємство у зв’язку з скрутним фінансовим станом звернулося до міської ради з метою отримання пільги з податку на прибуток Чи мають право міські ради встановлювати такі додаткові пільги ?

Відповідно до підпункту 9.1.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (пункт 12.3 статті 12 ПКУ).

Згідно з пунктом 12.4 статті 12 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать:

-встановлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених законодавчими актами;

- визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 ПКУ;

- до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Таким чином, встановлення пільг щодо податку на прибуток підприємств не належить до повноважень  міських рад.

Підприємство уклало зовнішньоекономічний контракт згідно якого  здійснюється повна оплата вартості основного засобу до його отримання. Яким чином визначити первісну вартість такого основного засобу?

Як визначено пунктом 153.1.2 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з метою визначення витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), здійснених в іноземній валюті необхідно враховувати чи здійснювало підприємство перерахування коштів до їх придбання.

Так, у разі придбання у нерезидента товару (основного засобу) на умовах повної передоплати сума витрат (балансова вартість основного засобу) визначається за офіційним курсом НБУ на дату перерахування авансу (авансів), незалежно від факту подальшого ввезення імпортного товару (основних засобів) та його введення в експлуатацію.

Отже здійснивши повну передоплату вартості імпортного основного засобу, підприємство визначає первісну вартість такого об’єкта виходячи з  офіційного курсу НБУ на дату перерахування грошових коштів. Факт подальшого ввезення осиного фонду на визначення первісної вартості не впливає.

Чи необхідно розраховувати курсові різниці, якщо підприємство повністю перерахувало нерезиденту вартість імпортованого основного засобу до його фактичного отримання і оприбуткування?

Відповідно до підпункту 153.1.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 6  П(С)БУ 21 "Вплив змін валютних курсів" затвердженого наказом МФУ від 10.08.2000 № 193 (зі змінами та доповненнями), у разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Як визначено пунктами  7 та 8 П(С) БО  21, курсові різниці визначають лише за монетарними статтями балансу в інвалюті. Відповідно, немонетарні статті не перераховують, тобто за ними курсові різниці не виникають

 Отже, якщо підприємство здійснює авансові платежі в рахунок поставки імпортованого основного засобу, то заборгованість, що утворилась визначається як немонетарна стаття балансу, що не передбачає визначення курсових різниць ні на дату балансу, ні на дату здійснення господарської операції.

Підприємство внесло до статутного фонду іншого товариства товари. Чи можливо включити  вартість такої інвестиції до складу витрат?

Відповідно до підпункту 14.1.81 статті 14 Податкового кодексу України  (далі – ПКУ) прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.36  статті 14 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та  агентськими договорами.

Отже, товарно-матеріальні цінності, внесені платником податку до статутного фонду іншого підприємства, вважаються такими, що використані ним не в господарській діяльності, тобто вартість таких товарно-матеріальних цінностей не враховується як у складі доходу, так і у складі витрат.

Яким чином оподатковується податком на прибуток діяльність туристичного оператора?

Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР (зі змінами та доповненнями) туристичні агенти – це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність  щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Згідно зі статтею 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі,  передбаченому договором (стаття 301 ГКУ).

Як визначено підпунктами 153.4.1 та 153.4.2 статті 153 Податкового кодексу України (далі-ПКУ): - не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню залучені платником податку кошти або майно на підставі договору концесії, комісії, доручення, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно;  - не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з: наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

Тобто, якщо підприємство виступає як турагент (посередник) і вчиняє дії за рахунок і в інтересах замовника, то кошти, що надійшли від продажу туристичного продукту, не є власністю такого платника і не включаються до складу доходів. Аналогічно не включаються до складу витрат турагента суми, сплачені (нараховані)на користь туроператора.

Підпунктом 135.4.1 статті 135 ПКУ передбачено, що винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (пункт 137.1 статті 137 ПКУ).

Отже, сума агентської винагороди враховується у складі доходу турагента за датою фактичного надання посередницької послуги.

 Підприємство у поточному році створило відокремлений підрозділ. Як сплачувати податок на прибуток такому підрозділу?

Відповідно до пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його  філій (відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після  такого повідомлення.

У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє податкові органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.

Підприємство згідно положень договору отримала від покупця суму неустойки. Коли необхідно визначати дохід за отриманими коштами?

Як визначено підпунктом 135.5.3  статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) інші доходи включають, зокрема, суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.

Пунктом 137.13 ст.137 ПКУ визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.