Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Збільшений розмір добових на відрядження понад встановлені норми, включається до оподатковуваного доходу платника податку та відображається в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою «118»

Згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

До оподатковуваного доходу платника податку не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, в розрахунку за кожен такий день.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.15 № 4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «118».

Отже, сума збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та відображається в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою «118».

Внесення платником податку на прибуток основних засобів до статутного фонду або повернення внеску засновнику, визначається як вибуття, що передбачає коригування фінансового результату до оподаткування

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до П(С) БО або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 ст. 14 , п.п. 138.3.2 - 138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

П. 29 П(С)БО 7 «Основні засоби» затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92 встановлено, що нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.

При обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток фінансовий результат до оподаткування коригується на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Так, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до П(С) БО або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень Податкового кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Таким чином, операція з внесення до статутного фонду іншої юридичної особи основних засобів та нематеріальних активів або повернення внеску засновнику у вигляді основних засобів розглядається як вибуття основного засобу і нематеріального активу, тому у податковому обліку проводяться коригування фінансового результату до оподаткування передбачені для ліквідації або продажу основних засобів або нематеріальних активів.

Зазначена норма передбачена п. 138.1, 138.2 та п.п. 138.3.1 ст. 138 Податкового кодексу України.

Наймані працівники підприємця - платника єдиного податку Книгу обліку доходів (Книгу обліку доходів та витрат) окремо не ведуть

Платники єдиного податку - підприємці першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форми Книги обліку доходів, книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення затверджені наказом МФУ від 19.06.2015 № 579.

У Книзі щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.

Отримана протягом податкового (звітного) періоду сума коштів за продані товари, виконані роботи (послуги0 в грошовій формі, відображається окремо в готівковій та безготівковій формі (готівкові і безготівкові надходження відображаються окремими рядками).

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Нормами Податкового кодексу та наказу № 579 не передбачено ведення окремо Книги обліку доходів (Книги обліку доходів та витрат) найманими працівниками фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку.

Відповідальність фізичної особи за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, зазначеного в податковій декларації

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відс. погашеної суми податкового боргу.

Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.

Зазначена норма визначена п. 179.7 ст. 179, п. 126.1 ст. 126, п.п. 129.1.3 та п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.

Відсутність коду послуги за ДКПП у податковій накладній не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту

З 1 січня 2017 року при складанні податкової накладної запроваджується заповнення коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), для послуг - коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП).

До внесення відповідних змін до форми податкової накладної та порядку її заповнення при складанні податкової накладної код товару згідно з УКТ ЗЕД слід зазначати в графі 3 табличної частини податкової накладної.

До внесення змін у форму податкової накладної та порядок її заповнення відсутність коду послуги за ДКПП у податковій накладній, дата складання якої припадає на період із 1 січня 2017 року до дати набрання чинності відповідними змінами до форми податкової накладної, не визначається як помилка.

Отже відсутність коду послуги за ДКПП у податковій накладній не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту.

Зазначене роз’яснено листом ДФС України від 20.02.2017 р. № 4102/7/99-99-15-03-02-17.

Як визначається об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб для підприємців на загальній системі оподаткування

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між виручкою у грошовій та негрошовій формі і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такого підприємця.

З 01.01.2017 року підприємці на загальній системі оподаткування не включають до складу доходу суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, якщо підприємець роздрібний торговець підакцизними товарами.

Крім того, з 01.01.2017 року до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності, таким підприємцем (крім ПДВ, якщо підприємець-платник ПДВ, акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно);

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності;

- витрати на одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.

Також з 01.01.2017 року підприємці отримали право за власним бажанням включати до складу витрат, амортизаційні відрахування за витратами на придбання основних засобів та нематеріальних активів та витратами на самостійне виготовлення основних засобів.

Разом з тим, не підлягають амортизації об'єкти житлової нерухомості та легкові і вантажні автомобілі.

Ремонт, реконструкція, модернізація та інші поліпшення основних засобів, ліквідація основних засобів (у частині залишкової вартості) також не підлягають амортизації, а повністю включаються до складу витрат звітного періоду.

Зазначена норма передбачена ст. 177 Податкового кодексу України.

Витрати за участь в тендері підприємство включає до складу витрат на збут або до складу інших витрат операційної діяльності

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати, понесені підприємством під час участі в тендерах, зокрема на оплату послуг електронного майданчика, підготовку тендерної документації, можуть бути віднесені до складу витрат на збут (якщо учасник став переможцем торгів) або до складу інших витрат операційної діяльності (якщо учасник не став переможцем торгів).

Зазначена норма визначена п. 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом МФУ від 31.12.99 N 318 та роз’яснена листом МФУ від 27.12.16 № 31-11420-07-16/37214.

З 01 січня 2017 року платник єдиного податку - фізична особа не враховує працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають:

- у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами,

- у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку,

- а також працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Одним із критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування для підприємців - платників єдиного податку 2-ї групи є не перевищення кількості осіб, які одночасно перебувають з ним трудових відносинах 10 осіб.

Тобто, з метою перевірки права перебування на спрощеній системі оподаткування, при розрахунку загальної кількості найманих осіб у підприємця, не враховуються працівники, які призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зазначена норма передбачена п.п. 291.4.1 ст. 291 Податкового кодексу України.

з 1 січня 2017 року звіт про суми податкових пільг визначається як податкова декларація

Податкова декларація, розрахунок, звіт це - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Облік сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, здійснюється відповідно до «Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг» затвердженого постановою КМУ від 27.12.10 №1233.

Суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком до Порядку №1233.

Звіт про суми податкових піль подається за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

У звіті у графах "Код пільги згідно з довідником пільг" та "Найменування податкової пільги" зазначається код та найменування податкової пільги за кожним видом пільг відповідно до довідника пільг.

На сьогодні є чинним Довідник №81/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету на 31.12.16 та Довідник №81/2 інших податкових пільг станом на 31.12.16.

Зазначена норма передбачена п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України та постановою КМУ від 27.12.10 №1233 "Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг".

На підставі рахунку-фактури (інвойсу) в бухгалтерському обліку може відображатися господарська операція, тільки у разі його фактичної оплати

Законом України від 03.11.16 №1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг" (набрав чинності з 03.12.2016 року) внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі змінами спрощено документооборот підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов'язкових реквізитів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.

Зазначене роз’яснено листом МФУ від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339.

ГУ ДФС у Запорізькій області