За відсутність електронної касової стрічки не штрафуватимуть до 1 січня 2014 року

Президент України Віктор Янукович підписав Закон України №357-VII, яким внесено зміни до терміну настання відповідальності за неподання електронної звітності.

Згідно із законом, фінансова відповідальність настає з 1 січня 2014 року. До цього часу за неподання електронної звітності платників, які використовують касові апарати, не штрафуватимуть.

Нагадаємо, що починаючи з 2013 року користувачі касової техніки повинні звітувати до органів Міндоходів в електронному вигляді. Саме для цього реєстратори розрахункових операцій мають бути оснащені електронними стрічками, на яких формуватимуться копії розрахункових документів і фіскальних звітів. Один раз на добу цей звіт автоматично передаватиметься до серверу обробки інформації Міністерства.

Звертаємо увагу, що платники, які використовують РРО та не подають звітність в електронному вигляді з 1 січня 2013 року порушують вимоги закону.

Фахівці Міністерства доходів і зборів нагадують платникам, що вони можуть або приєднати до існуючої касової техніки відповідні модеми для передачі даних, або придбати нову техніку.

На сьогодні до системи зберігання і збору даних від РРО вже підключено майже 82 тис. касової техніки, які щоденно передають контрольно-звітну інформацію в електронній формі.

Перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, дозволених до використання, розміщено на порталі Міндоходів (http://minrd.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/94957.html).

Затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій

У першій частині реєстру визначені реєстратори розрахункових операцій, дозволені до первинної реєстрації. Тобто моделі зазначених реєстраторів можуть продаватися та використовуватися у роботі підприємців.

До другої частини реєстру віднесено моделі, первинна реєстрація яких заборонена. Це ті апарати, які раніше перебували у використанні платників, однак вже переважно не випускаються виробниками касової техніки.

На сьогодні у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій знаходиться 53 моделі касової техніки, що відповідають сучасним вимогам та забезпечують передачу контрольно-звітної інформації до органів доходів і зборів.

З повним переліком реєстраторів розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру, можна ознайомитися на веб-порталі Міндоходів (http://minrd.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/94957.html).

Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 08.07.13 №249.

Наказ Міністерства доходів і зборів від 04.06.13 №144 „Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій” втратив чинність.

Для повернення сплаченого податку на нерухомість достатньо подати заяву до органів Міндоходів

Платники податків можуть безперешкодно отримати сплачені кошти за податок на нерухомість. Для цього їм потрібно лише звернутися із заявою до територіального органу Міндоходів.

Однак, наголошують фахівці Міністерства, робити це потрібно після набрання чинності Закону України, яким внесено зміни до адміністрування цього податку, та не пізніше трьох років з дня сплати коштів.

У заяві платник має чітко вказати напрям перерахування коштів – на поточний рахунок у банку або повернення готівкою по чеку. Також сплачені кошти можна зарахувати до сплати податку на нерухомість у 2014 році або перерахувати на погашення грошового зобов’язання з інших платежів, які контролюються Міндоходів.

По отриманню такої заяви орган Міндоходів готує висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та передає його до органу Держказначейства для перерахування коштів платнику.

За статистикою Міністерства, податок на нерухомість вже сплатили 3,9 тис. платників-фізичних осіб. Бюджет отримав трохи більше 2 млн. грн. податку.

Нагадаємо, що Верховна Рада України ухвалила у другому читанні Закон про внесення змін до Податкового кодексу щодо об’єктів житлової нерухомості. Відповідно до закону, податок на нерухомість за поточний рік сплачуватиметься у 2014 році.

ГУ Міндоходів у Запорізькій області інформує

Податок на прибуток підприємств

Як відображається списання кредиторської заборгованості за отриманими, але неоплаченими товарами, за якими минув термін позовної давності?

Згідно з абз. «а» пп.14.1.11 статті14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп.135.5.4  статті 135 ПКУ до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) або отримані, залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, тобто з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

Підприємство вирішило надати благодійну допомогу лікарні. Як відобразити таку операцію в податковому обліку?

Як визначено статтею 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.12 № 5073-VI благодійники можуть здійснювати благодійну діяльність у вигляді безоплатної передачі у власність бенефіціарів коштів, іншого майна чи майнових прав.

Якщо ініціатором благодійної допомоги виступає підприємство-благодійник:,то на підставі рішення органу управління підприємств видається наказ про надання благодійної допомоги, в  якому зазначається інформація про отримувача (бенефіціара), про вид та розмір такої допомоги.

Якщо ініціатором виступає отримувач благодійної допомоги (бенефіціар): отримувач повинен звернутися до благодійника з листом-проханням про надання допомоги. Після розгляду цього листа уповноваженим органом управління підприємства видається наказ про надання благодійної допомоги.

Відповідно до підпункту 138.10.6 а) статті 138 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) до складу витрат платника податку включаються суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у ст. 157 в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ (пункт 138.2 статті 138 ПКУ).

З метою підтвердження  витрат, пов’язаних з надання благодійної допомоги крім первинних документів, підприємства – благодійника повинна бути копія рішення органу державної податкової служби про внесення організації-бенефіціара до Реєстру неприбуткових установ (додаток 2 до Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 24.01.13 № 37).

Підприємство придбало основний засіб, але у зв’язку з відсутністю коштів не здійснило його оплату. З якого періоду починає здійснюватись амортизація?

Відповідно до пункту 146.1 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об’єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України ”Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”, як окремий об’єкт амортизації.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації (пункт  146.2 статті 146 ПКУ).

Отже, амортизація об’єкта основних засобів, у тому числі неоплаченого, нараховується починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію

          Підприємство придбало нематеріальний актив (авторське право). У правовстановлюючому документі не вказано строк дії права користування цим нематеріальним активом.  Як визначити строк для нарахування амортизації ?

Відповідно до підпункту 145.1.1 статті 145 Податкового кодексу України (далі –ПКУ), нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом строків дії користування відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років для нематеріальних активів, що входять до групи 4, та не менш як 2 роки для нематеріальних активів, що входять до групи 5.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.

Підприємство протягом місяця здійснило ремонт основного засобу. У разі виведення з експлуатації такого об’єкта на 10 днів чи припиняється нарахування амортизації?

Згідно з пунктом 146.15 ст. 146 ПКУ нарахування амортизації окремого об’єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об’єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішення власника або суду.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішення суду.

У разі зворотного введення такого об’єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів, для цілей амортизації приймається вартість, яка амортизується на момент його виведення з експлуатації (складу виробничих засобів) та збільшується на суму витрат, пов’язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо. При цьому нарахування амортизації по такому об’єкту розпочинається у місяці, наступному за місяцем зворотного введення об’єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих засобів.

Враховуючи зазначене, якщо протягом місяця здійснено виведення з експлуатації окремого об’єкта основних засобів та його зворотне введення в експлуатацію, то нарахування амортизації по такому об’єкту не призупиняється.

Тобто, якщо основний засіб виведено з експлуатації у зв’язку з поліпшенням на декілька днів протягом місяця, то амортизація в цьому місяці на такий основний засіб продовжує нараховуватись.

       До якої вартісної межі здійснюється нарахування амортизації основних засобів?

       Відповідно до підпункту 14.1.19  статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

      Згідно з підпунктом 145.1.4  статті 145 ПКУ амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

      Як визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

      Отже, амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості, яка визначається платником податку самостійно.

        Працівник підприємства відбув до м. Київ у відрядження на власному автомобілі. Чи враховується у складі витрат компенсація працівнику вартості пально-мастильних матеріалів?

        Відповідно до підпункту 140.1.7 статті 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

        Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків (абз 2 підпункту 140.1.7 статті 140 ПКУ).   

        Таким чином, якщо працівник підприємства використовує у відрядженні власний автомобіль, за яким не укладено договір оренди на використання автомобіля для потреб підприємства і даний автомобіль не обліковується на балансі такого підприємства, то витрати на придбання пально-мастильних матеріалів не враховуються у складі витрат.

     Чи включається до складу витрат платника податку витрати на оплату тимчасової непрацездатності працівника?

         Відповідно до пункту 142.2 статті 142 Податкового кодексу України  (далі - ПКУ) до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством.

          Згідно пункту 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.01 №2240-III, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

       Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

       Отже, оплата перших п’яти днів непрацездатності, яка проводиться за рахунок коштів роботодавця, на підставі підпункту  138.5 статті 138 ПКУ, враховуються у складі інших витрат у звітному податковому періоді, в якому вони були нараховані, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, та відображаються у рядку 06.4.39 додатка ІВ до Податкової декларації з податку на прибуток.

        Починаючи з шостого дня непрацездатності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується платником податків за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, тому не враховується платником податку при обчисленні об’єкта оподаткування у складі доходу та витрат.

      Сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який нараховується, як на суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності так і на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, що сплачується платником податку починаючи з шостого дня непрацездатності, враховується у складі інших витрат та відображаються у рядку 06.4.39 додатка ІВ до Декларації.