З 07 листопада 2018 року для отримання послуг електронного цифрового підпису необхідно звертатись особисто

Для отримання послуги електронного цифрового підпису (ЕЦП) заявнику необхідно особисто звернутись до представництва Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (АЦСК ІДД ДФС) з комплектом реєстраційних документів, перелік яких розміщено у розділі «Отримання послуг електронного цифрового підпису» офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД ДФС: https://www.acskidd.gov.ua.

Подання комплекту реєстраційних документів, необхідних для отримання послуг ЕЦП до АЦСК ІДД ДФС засобами поштового зв’язку або через мережу Інтернет не передбачено.

Раніше було передбачено, що у випадку, якщо заявник не має можливості з’явитись особисто, він може бути представлений довіреною особою, яка повинна надати крім реєстраційних документів нотаріально посвідчену довіреність для отримання послуг ЕЦП від імені заявника.

З 07 листопада 2018 набирає чинності Закон України від 05.11.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», яким встановлено, що ідентифікація фізичної особи, яка звернулася за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Отже, починаючи з 07.11.2018, отримати послуги з формування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів за нотаріально посвідченою довіреністю буде неможливо.

Здійснення незалежної професійної діяльності. Як сплачувати єдиний внесок та подавати звіт?

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Такі платники зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2018 році – 819, 06 грн.).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, необхідно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у 2018 році – 819, 06 грн.).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, самі за себе формують та подають до фіскальних органів Звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для таких осіб є календарний рік.

Такі особи подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно з додатком 5 до Порядку від 14.04.2015 № 435.

Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми «початкова».

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність.

Остаточний розрахунок щодо нарахування та сплати єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється до 01 травня року, наступного за звітним.

Зазначена норма передбачена п. 5 част. першої ст. 4; абз. третім част. восьмої ст. 9; п. 2 част. першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; п. 13 розд. ІІ, п. 4 розд. ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435.

Детінізація ринку праці та офіційне працевлаштування - це захист інтересів працівників

• відносин у сфері зайнятості населення та запобігання використанню незадекларованої праці найманих працівників приділяється значна увага.

Незадекларована праця зменшує доходи державного бюджету і, як наслідок, знижує можливість фінансування державних програм соціального спрямування.

Нелегальна праця знижує і доходи місцевих бюджетів, бюджетів Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Наслідком «тіньової» зайнятості є також погіршення бізнес-середовища та інвестиційного клімату через формування недобросовісної конкуренції, що негативно впливає на інвестиційну привабливість країни.

Нелегальне працевлаштування має негативні наслідки й для найманих працівників. Зокрема, це відсутність соціальних гарантій, передбачених для працівника, - права на відпустку (у тому числі на час вагітності та пологів), страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, права на оплату листків непрацездатності.

Відсутність офіційного працевлаштування трудових відносин з роботодавцем позбавляє найманого працівника права на грошову компенсацію у разі отримання виробничої травми або нещасного випадку на виробництві.

Громадяни також втрачають пенсійний стаж та можливість отримання державної допомоги у разі втрати роботи.

Неофіційно працевлаштована особа позбавлена законодавчого захисту та повністю залежить від роботодавця та його дій по відношенню до працівників.

Офіційно ж оформлені трудові відносини надають можливість громадянам відстоювати свої права у судах у разі конфлікту з роботодавцем.

Отже, офіційне працевлаштування – це захист соціальних інтересів громадян, гарантування права на соціальні виплати та пенсійне забезпечення.

Виявлення порушників податкового законодавства в частині виплати заробітної плати – один з кроків захисту інтересів працівників.

Відомості про виявлені порушення трудового законодавства та законодавства про працю фіскальною службою передаються до органів Держпраці для застосування санкцій.

Про факти порушень податкового законодавства з боку роботодавців громадяни можуть повідомити на «гарячу лінію» ДФС за телефоном 0800-501-007.

У звіті про суми податкових пільг допущено помилку. Як здійснити виправлення?

Суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком до Порядку № 1233 від 27.12.2010.

Звіт подається за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем реєстрації суб’єкта господарювання протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.

Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 № 167.

Оскільки Звіт про суми податкових пільг складається наростаючим підсумком з початку року та враховуючи, що нормативними документами не передбачено механізм подання уточненого Звіту, то допущені помилки слід виправляти у черговому Звіті про суми податкових пільг у межах року.

Допущені помилки у Звіті за рік виправляються у новому Звіті – до закінчення граничного строку подання Звіту за рік (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового року).

Виправлення помилок у Звіті про суми податкових пільг не призводить до нарахування штрафних санкцій.

За звітні періоди минулих років суб’єкти господарювання не мають можливості подати Звіти з уточненими показниками.

Зазначена норма передбачена п. 2, п. 3 «Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг», затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 № 1233.

Подання підприємцями звіту щодо єдиного внеску за себе. В який термін та за якою формою?

Підприємці на загальній системі оподаткування та підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до Порядку №435 від 14.04.2015 із зазначенням типу форми «початкова».

Підприємці на загальній системі оподаткування та підприємці, які обрали спрощену систему, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV та отримують пенсію або соціальну допомогу.

Звіт зазначеними особами не подається.

Але, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску зазначеними підприємцями, вони формують та подають Звіт самі за себе (форма №Д5 до Порядку №435 від 14.04.2015), один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Зазначена норма передбачена п. 2, п. 3 розд. ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435.

Підприємство виплачує засновнику дивіденди. Чи нараховувати єдиний внесок?

Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, визначені «Інструкцією зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 № 5.

Так, дивіденди не належать до фонду оплати праці (п. 3.35 розд. 3 Інструкції № 5).

Види виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170.

Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями) не є базою для нарахування єдиного внеску (п.14 Переліку №1170).

Отже, дивіденди не є базою для нарахування єдиного внеску, як для працівників підприємства так і для тих учасників товариства, які не є працівниками підприємства.

Зазначена норма передбачена п. 1 част. першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Використання новітніх моделей програмно-технічних комплексів для реєстрації розрахункових операцій

З 01 липня 2018 року Міністерством фінансів України розпочато експериментальний проект щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій (постанова КМУ від 13.06.2018 №472 "Про реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій").

Учасниками цього проекту є виробники (постачальники) та користувачі таких новітніх моделей програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, зокрема, удосконалених комп'ютерно-касових систем, які виявили зацікавленість щодо участі в експериментальному проекті.

Вимоги щодо новітніх моделей комплексів на період експериментального проекту встановлені пунктом 7 Порядку №472.

Реєстрація новітніх моделей комплексів у Держреєстрі РРО здійснюється до 1 квітня 2019 року.

Якщо суб'єкт господарювання виявив зацікавленість щодо участі у експериментальному проекті та придбав новітню модель комплексу, що включена до Держреєстру РРО, він може застосовувати її для реєстрації розрахункових операцій з урахуванням сфери застосування, визначеної Держреєстром РРО.

Можливість видачі електронних чеків визначається технологією, що пропонується виробниками новітніх моделей РРО.

Підприємство надає благодійну допомогу у негрошовій формі. Особливості відображення у податковому розрахунку за ф. 1ДФ

Не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує у 2018 році – 2470 гривень..

Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати податковий розрахунок за ф. 1ДФ (затверджений наказом МФУ від 13.01.2015 № 4) за місцем свого розташування.

Сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі та, що перевищує встановлений граничний розмір (у 2018 році - 2470 грн), відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «169».

Якщо сума нецільової благодійної допомоги надається у негрошовій формі, то у графах 3а «Сума нарахованого доходу» та 3 «Сума виплаченого доходу» податкового розрахунку за ф. 1ДФ, її сума відображається у урахуванням натурального коефіцієнта згідно з п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу (коефіцієнт 1,21951).

Водночас у рядку «Військовий збір» розділу ІІ податкового розрахунку за ф. 1ДФ, сума нецільової благодійної допомоги, наданої у негрошовій формі, відображається без урахування коефіцієнта.

Зазначена норма передбачена п.п. 170.7.3 ст. 170, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Продаж товарів здійснюється на умовах товарного кредиту. Як оподатковувати ПДВ?

Товарний кредит – це товари (роботи, послуги), що передаються у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з передачі права власності на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

При постачанні товарів за договорами товарного кредиту, умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань з ПДВ у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

Отже, якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент, то незалежно від форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором.

Зазначена норма передбачена пп.14.1.245 ст.14; п.185.1«а» ст.185; п.187.3 ст.187 Податкового кодексу України та роз’яснена листом ДФС України від 28.09.2018 №4243/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Підприємець зареєструвався платником єдиного податку. Що необхідно знати про використання РРО?

Підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійсненні роздрібної торгівлі продовольчими товарами (крім підакцизних товарів).

РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

- першої групи;

- другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн., застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Разом з тим, ці норми не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Постановою КМ України від 16.03.2017р. № 231 затверджено "Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій".

Перелік містить 8 груп:

1) Група 73 «Вироби з чорних металів»;

2) Група 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини»;

3) Група 85 «Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя»;

4) Група 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання»;

5) Група 90 «Прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя»;

6) Група 91 «Годинники всіх видів та їх частини»;

7) Група 92 «Музичні інструменти; їх частини та приладдя»;

8) Група 95 «Іграшки, ігри та спортивний інвентар; їх частини та приладдя».

Отже, платники єдиного податку 2-ї і 3-ї груп, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг), зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у разі:

- перевищення в календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1 млн. гривень;

- здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, незалежно від групи єдиного податку та обсягу річного доходу;

- здійснення роздрібної торгівлі підакцизних товарів, у тому числі пивом у пляшках і бляшанках.

Зазначена норма передбачена п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України, п. 1 «Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій», затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 № 133.

ГУ ДФС у Запорізькій області