Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Президенту України

01220, м. Київ, вул. Банкова, 11

Генеральному  прокурору України

01011, м.Київ-11, вул. Різницька , буд. 13/15

                                                              Вимога

про ретельну перевірку дотримання вимог КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. прокурором, якому доручена підтримка державного обвинувачення у сфальсифікованій кримінальній справі №1-378/2009 р., зобов'язання цього прокурора виконати вимоги ч. 3 ст. 264 КПК України щодо відмови від обвинувачення у  сфальсифікованій кримінальній справі №1-378/2009 р. та припинення незаконного кримінального переслідування  Білоцерківської Рімми Миколаївни  за сфальсифікованим обвинуваченням.

У провадженні судді Рубіжанського  міського суду Томко В.В. перебуває кримінальна справа №1-378/2009 р. (№1-519/2009р., №1-251/10 та №1-337/11, № 1224/22/12).  Досудове слідств у кримінальній справі №1-378/2009 р. та її судовий розгляд триває вже майже п'ять років.  Постановою судді Сєверодонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. від 26 серпня 2009 р. на підставі ст.37 КПК України  у кримінальна справа №1-378/2009 р.  визнана підсудною Сєверодонецькому міському суду Луганської області та розглядалась у цьому суді протягом трьох років.   Судді Сєверодонецького міського суду Луганської області  Рукас М.С., Андреєв  М.П., Губанов  В.Д., Олійник В.М., Юхімук  Р.С., Комплектова  Т.О. та  Посохов І. С.  були відведені  від розгляду справи  №1-378/2009р. шляхом самовідводу.

При цьому за результатами  судового слідства судді Сєверодонецького міського суду Луганської області  Юзефович  І.О. та Рукас М.С. двічі виносили постанови про   направлення справи №1-378/2009р. на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового слідства.  Показовим є те, що суддя Сєверодонецького міського суду Луганської області  Рукас М.С., беручи самовідвід, у якості підстави вказав незгоду з висновками Апеляційного суду Луганської області щодо можливості у межах судового слідства  виправити  істотні недоліки   розслідування справи, допущені під час досудового слідства. Суддя Сєверодонецького міського суду Луганської області  Рукас М.С. був вимушений  взяти самовідвід оскільки за таких умов була відсутня можливість для ухвалення законного і обґрунтованого рішення. 

Незважаючи на те, що судді Сєверодонецького міського суду Луганської області     Александрова Н.В.,   Кордюкова  Ж.І.  та  Туренко С.І. не брали участь у цій справі, справу №1-378/2009р. було направлено у незаконний спосіб до  Рубіжанського  міського суду. Зокрема,  не було  винесено постанови про  зміну підсудності і передачі справи до іншого суду у порядку передбаченому ст.37- 42 КПК України. У той же час матеріали справи містять документи, згідно з якими під час розгляду подання судді Юхимука Р.С. про передачу справи №1-378/2009 р. на розгляд до  іншого суду головою Апеляційного суду  Луганської області встановлено, що законні підстави для  зміни підсудності справи №1-378/2009р. відсутні. Попри це, у непередбачений законом спосіб без ухвалення постанови суду про зміну підсудності, листом в. о. голови  Апеляційного суду  Луганської області Ю.В. Чорнобривком (т. 6, а. с.1)  справу №1-378/2009р. було направлено   до  Рубіжанського  міського суду нібито у порядку ст. 38 КПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КПК України  така передача  справи до іншого суду допускається лише до початку її розгляду в судовому засіданні. Проте з матеріалів справи вбачається, що справа була призначена до розгляду і неодноразово розглядалась у судових засіданнях Сєверодонецьким міським судом , що взагалі виключає можливість її передачі до іншого суду з підстав передбачених ст. 38 КПК України.  Крім цього ні обвинувачена, ні нібито потерпіла,  ні жоден із свідків у цій справі не мешкають в м. Рубіжне, що не тільки не сприяє найбільш об'єктивному і повному розгляду справи, а і істотно ускладнює забезпечення такого розгляду.

Таким чином порушуючи присягу судді і ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суддя Рубіжанського  міського суду Томко В.В. прийняв до провадження справу №1-378/2009 р. з істотним порушення правил підсудності, встановлених КПК України,  та не виконав  постанову судді Сєверодонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. від 26 серпня 2009 р., яка набрала законної сили і не підлягає оскарженню. Незаконні дії судді Рубіжанського  міського суду Томко В.В. неодмінно  матимуть  юридичні наслідки у вигляді скасування будь яких його  рішень у цій справі на підставі пп. 7 ч.2 ст. 370  КПК України та ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ці протиправні та відверто незаконні дії  суддею Рубіжанського  міського суду Томко В.В. вчинені,  не зважаючи на очевидну відсутність законних підстав та неодноразові звернення  Білоцерківської Р.М. щодо з'ясування питання підсудності справи №1-378/2009 р.  Рубіжанському  міському суду. Зокрема  22.05.2012 р. Білоцерківською Р.М. у судовому засіданні було подано заяву від 22.05.2012р., у якій звернута увага суду на істотні порушення ним правил підсудності, які є вагомою підставою вважати розгляд справи у Рубіжанському міському суді незаконним, а також   для скасування будь яких ухвалених ним судових рішень у відповідності до пп. 7 ч.2 ст. 370  КПК України.  При цьому суддя  Томко В.В. повністю усвідомлював злочинність своїх дій оскільки під час розгляду справи  у попередньому засіданні на вимогу обвинуваченої пред'явити  їй постанову  суду про зміну підсудності справи, після тривалих пошуків так і не зміг пред'явити постанову  суду, передбачену ст.41 КПК України. 

Однак  фактично шляхом насильницької зміни конституційного ладу суддя Томко В.В., узурпувавши  владу,  незаконно  продовжив  розгляд справи №1-378/2009 р. та ухвалив жахливе за своєю протиправністю і абсурдністю завідомо неправосудне рішення щодо зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту у відношенні до Білоцерківської Р.М. Таке рішення винесено з порушенням вимог КПК України та ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і прямо порушує обов’язок Держави Україна щодо дотримання положень міжнародних договорів, обов’язок виконання яких взяла на себе Держава України шляхом їх ратифікації Верховною радою України.

Крім наведеного ця кримінальна справа є повністю сфальсифікованою.

Так кримінальну справу №9021/08 порушено у порушення вимог ст. 94, 97 КПК України за відсутності законних приводів і підстав для ухвалення такого рішення.  Кримінальна справа №9021/08  порушена за ч.1 ст.296 КК України і  перекваліфікована на ч.3 ст.296 КК України в незаконний спосіб, не уповноваженими на те особами, з порушенням встановленого законом порядку.   

Досудове слідство у кримінальній справі №9021/08  проведено з істотним порушенням ст.98, 111,  435, 426, 430 КПК України. Зокрема досудове слідство у справах за ознаками злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 296 КК України, передбачає протокольну форму  досудової підготовки матеріалів  у справі про хуліганство і порядку провадження в ній досудового слідства. Однак у матеріалах справи №9021/08, які були підставою для її порушення справи та які надійшли до суду, не має у наявності протоколу органу дізнання про обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, письмового повідомлення з медичної установи до міліції про встановлення у потерпілої ушкоджень кримінального характеру, а в постанові про порушення справи не зазначено про дальше її спрямування для провадження досудового слідства. Крім цього на момент порушення справи у матеріалах перевірки  взагалі не було жодних відомостей про наявність у нібито потерпілої будь яких тілесних ушкоджень. 

До того ж досудове слідство у справі було розпочато і проведено незаконно, коли це не визнав за необхідне прокурор, що вбачається зі змісту постанови про порушення справи та прямо передбачено ст.  111,  430 КПК України.

Обвинувачення у справі було у незаконний спосіб перекваліфіковано  з ч.1 ст. 296 КК  на ч.3 ст.296 КК України за відсутності законних підстав для цього. 

Органами досудового слідства не збирались й не закріплювались докази в суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону.  

У матеріалах справи  №9021/08 відсутні процесуальні документи про виїмку медичної документації на ім'я потерпілої. Судово-медична експертиза сфальшована оскільки   проведення на підставі   документу невідомого походження, які не мають юридичної сили і джерело отримання яких невідоме. При цьому ні матеріали справи,  ні матеріали, на яких проводилась судово-медична експертиза, не містять жодного медичного документу  встановленої  форми, з яких експерт мав би можливість встановити чи були ці ушкодження і їх тяжкість.  

Обвинувачення у припиненні нормальної діяльності будівельної бригади  взагалі висунуте попри очевидні факти порушень не тільки правил безпеки виконання будівельних робіт, а й навіть звичайних правил дорожнього руху.   Ці обставини підтверджені протоколом  серії ЛХ № 086544 від 18.09.2007 р. про адміністративне правопорушення щодо Петровича С.І. за ч.2 ст.122 (порушення водіями транспортних засобів  правил дорожнього руху) Кодексу України про адміністративні правопорушення (т.2, а.с. 71-72). Цим протоколом також засвідчено факт розташування вантажного крану з порушенням   будівельного проекту. Документальні докази, що містять матеріали справи  №1-378/2009 р.,  прямо вказують істотні порушення вимог безпеки під час проведення будівельних робіт, які створювали істотну небезпеку і загрозу для життя і здоров'я громадян. Зокрема, будівельні роботи виконувались вантажним краном, не передбаченим проектом будівництва. Під час виконання вантажних робіт цей кран був розташований з порушенням  проекту будівництва, перекривав пішохідний тротуар, а частина вантажного крану взагалі знаходилась на проїжджій частині вулиці, грубо порушуючи правила дорожнього руху та змушуючи пішоходів виходити на проїжджу частину дороги, наражаючи себе на небезпеку.

Крім того, вантажні роботи проводились під тролейбусною  лінією електропередач, що взагалі суворо заборонено без спеціального дозволу, якого у виконавців робіт ніколи не було. Все це створювало істотну загрозу життю і здоров'ю не тільки  пішоходам, але і пасажирам тролейбусів.  

За таких обставин у слідчих  не існувало жодних підстав вважати роботу будівельного крану нормальною. Однак всі ці обставини умисно не враховувались під час досудового слідства і складення обвинувального висновку, який ґрунтується лише на показаннях свідків, які прямо чи побічно зацікавлені у цьому будівництві та приховуванні істотних порушень правил безпеки при його проведенні. При цьому показання свідків, що не узгоджуються з  версією прокуратури  і спростовують її, слідчими не брались до уваги  взагалі і були умисно приховані від суду.  Про ці показання у обвинувальному висновку не міститься жодної згадки. Це вказує на те,  що метою слідства було однобоке представлення подій з метою хоч чимось підтвердити безпідставне обвинувачення та приховати істотні порушення правил безпеки  під час будівництва.

Окрім цього,  склад  злочину, передбачений   ч.3 ст.296 КК України, передбачає наявність обставин, що вказують на те, що дії обвинуваченої мали наслідком зупинку нормальної роботи бригади. Однак, навіть існування такої бригади не встановлено.  Обвинувальний висновок взагалі не містить жодних відомостей ні про особовий склад цієї удаваної бригади, ні про підприємство, до якого ця  бригада належить. Наявність цієї бригади фальсифікувалась вже на стадії судового слідства рішеннями Апеляційного суду Луганської області, які не оскаржуються. Так в ухвалу апеляційного суду Луганської області  від 12.02.2011 р. суддями Кожушок М.В., Рябчун О.В. та Зінченко Л.В.  було внесено завідомо неправдиву інформацію про те, що свідки Жук П.Г. , Землянський В.І. (пенсіонер, свекор потерпілої Землянської О.В.) та Петрович С. І.  є працівниками будівельної бригади, та таким чином документально легалізували цією ухвалою фальсифікацію обставин встановлення у досудовому слідстві наявності будівельної бригади та протоколів допиту працівників будівельної бригади, якої не існувало. При цьому  в ухвалі від 12.02.2011 р.  не наведено жодного документу, з якого суд встановив існування цієї бригади, її належність  та особовий склад. Разом з цим,  до цієї удаваної бригади зарахували не тільки осіб, які є працівниками різних підприємств, а й навіть безробітного пенсіонера, який взагалі не є найманим працівником і жодного відношення до будівельників ніколи не мав і має.

У той же час, під час досудового слідств не проводилось ні відтворення подій 18.09.2007 р., ні будівельна експертиза,  необхідність проведення  якої  встановлена судом, і до теперішнього часу доручення суду свідомо не виконується. Це здійснено умисно, адже обвинувальний висновок побудований на свідченнях, які мають явні ознаки недостовірності. До того ж, проведення відтворення подій одразу б виявило те, що   свідчення і потерпілої і всіх свідків обвинувачення є неправдивими оскільки ті дії , про які вони надали показання, фізично неможливо здійснити на  вантажному крані.  Крім того, ці свідчення мають очевидні суперечності навіть із сфальшованими документами у справі. Так, відповідно до обвинувального висновку обвинувачена нібито із значною силою била по ногах  потерпілу  гр. Землянську О.В., від чого потерпіла нібито  відчувала нестерпний за її словами біль.  Проте за висновками медичної експертизи жодних ушкоджень на ногах у  потерпілої не встановлено. У той же час виявлені через півроку у потерпілої подряпини чомусь знаходяться на шиї та плечі. При цьому обвинувальний висновок не містить жодних відомостей із посиланням на докази  про те, що під час подій  18.09.2007 р. потерпілу хтось хватав  за шию. 

Отже, все вищенаведене свідчить про те, що обвинувачення  Білоцерківської Р. М. за ч.1 ст.296 КК України з подальшою його перекваліфікацією на ч.3 ст.296 КК України не підкріплено жодним доказом та ґрунтується на грубо сфальсифікованих документах, що свідчить про те, що під час порушення кримінальної справи,  досудового слідства  та судового розгляду справи не було встановлено і  доведено   обставин, які б вказували на наявність події злочину, а також  свідчили про наявність в діях обвинуваченої ознак злочину і  підтверджували її винність.

Таким чином на даний момент докази, які зібрані у матеріалах справи вказують на те, що обвинувачення є безпідставним і має на меті незаконне кримінальне переслідування Білоцерківської Р.М. з метою припинення нею правозахисної громадської і політичної діяльності, що є грубим порушенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Відповідно до  ст. 2  КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Відповідно до  ст. 264 КПК України коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови. В цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення.

На підставі вищенаведеного, керуючись вимогами Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України,

вимагаємо

від Президента України, як гаранта Конституції України:

1. Відновити конституційний лад в Україні, а саме:

а) забезпечити дотримання Конституції України і її законів щодо утвердження, забезпечення та гарантування  прав і свобод людини

б)  забезпечити дотримання Конституції України щодо  виконання  своїх повноважень   органами   влади   у встановлених   Конституцією межах і відповідно до законів України

в) забезпечити дотримання чинного міжнародного договору - Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України і яка є частиною національного законодавства України. 

від  Генеральної прокуратури України:

1.  Забезпечити дотримання органами Прокуратури та її посадовими особами  Конституції України і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,   Кримінально-процесуального кодексу України під час розгляду кримінальної справи  №1-378/2009р.(№1-519/2009 р., №1-251/10 та №1-337/11, № 1224/22/12).

2. Забезпечити належне реагування органів Прокуратури та її посадових осіб на порушення  вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Кримінально-процесуального кодексу України під час розгляду кримінальної справи №1-378/2009р.(№1-519/2009 р., №1-251/10 та №1-337/11, № 1224/22/12).

3.  Провести ретельну перевірку наявності законних підстав для подальшої підтримки державного обвинувачення  Білоцерківської Р.М. у вчиненні злочину, передбаченому  ч.3 ст.296 КК України.  

4.  За  відсутності законних підстав для подальшої підтримки державного обвинувачення забезпечити дотримання вимог ст. 264 КПК України, а саме виконання обов'язку прокурора відмовитись  від обвинувачення.  

5. Припинити незаконне кримінальне переслідування Білоцерківської Р.М. з метою припинення нею правозахисної, громадської і політичної діяльності, що є грубим порушенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Лариса Лисюк, голова Координаційної ради Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України,

Олександр Супрунюк, координатор Ради Громадського руху «Вільний простір»

Контактна особа: 050-3288074 Ігор Запрудський, представник Асамблеї та Вільного простору у Луганській області