Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує загальну систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля.

Згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Документом, що підтверджує державну реєстрацію, є виписка з Єдиного державного реєстру (п. 4 ст. 43 Закону про держреєстрацію).

До 07.05.2011 р. (дати набрання чинності Законом N 3205, яким викладено в новій редакції зазначений пункт Закону про держреєстрацію) таким документом було свідоцтво про державну реєстрацію.

Отже, підприємець, державну реєстрацію якого було проведено до 07.05.2011 р., підтверджує факт такої реєстрації копією свідоцтва про державну реєстрацію, після 07.05.2011 р. - копією виписки з Єдиного державного реєстру.

Окрім зазначеного, в обох випадках (підприємця зареєстровано до або після 07.05.2011 р.) державна реєстрація може підтверджуватися витягом з Єдиного державного реєстру (п. 2 ст. 20 Закону про держреєстрацію).

Тому якщо орендодавець надасть орендареві копію виписки з Єдиного державного реєстру, копію свідоцтва про державну реєстрацію чи копію витягу з Єдиного державного реєстру, утримувати ПДФО із суми орендної плати не потрібно. Орендодавець самостійно вирішуватиме питання щодо включення отриманої суми орендної плати до власного оподатковуваного доходу.

Якщо цих документів орендар не отримає, він повинен виконати всі вимоги, покладені на податкового агента, а саме утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.

Виплачений підприємцем-орендарем підприємцеві-орендодавцеві дохід у вигляді орендної плати слід відобразити у формі N 1ДФ незалежно від того, утримувався з цього доходу податок чи ні (лист N 689/6/23-50/0315). Такий дохід відображається з ознакою доходу "157".

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує спрощену систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з низки податків і зборів, зокрема з ПДФО в частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані відповідно до норм глави першої розділу XIV Податкового кодексу (п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу).

Статус суб'єкта, який застосовує спрощену систему оподаткування, підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (ст. 299 Податкового кодексу).

Таким чином, якщо орендодавець є підприємцем, який застосовує спрощену систему оподаткування, окрім копій виписки з Єдиного державного реєстру, свідоцтва про державну реєстрацію чи витягу з Єдиного державного реєстру він повинен надати орендареві копію свідоцтва платника єдиного податку.

Якщо такі документи не будуть надані, орендар має утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.

Виплачений орендодавцеві-підприємцеві, який застосовує спрощену систему оподаткування, дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем-орендарем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "157" незалежно від того, утримувався з цього доходу ПДФО чи ні (лист N 689/6/23-50/0315).

Облік витрат на утримання та експлуатацію

Відображення орендної плати й витрат з експлуатації та обслуговування орендованого автомобіля у витратах орендаря-підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності відповідно до розділу III цього Кодексу.

Підпунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Так, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат (пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання включаються до складу адміністративних витрат (пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу).

Те саме стосується основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг: відповідні витрати включаються до складу витрат на збут (пп. "д" пп. 138.10.3 цього пункту).

Як загальновиробничі, так і адміністративні витрати й витрати на збут включаються до складу витрат операційної діяльності згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу. Тому витрати на сплату орендної плати орендар-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу податкових витрат. На таких самих підставах до витрат підприємця можна віднести витрати на пально-мастильні матеріали, інші експлуатаційні витрати щодо орендованого автомобіля, витрати на заробітну плату з нарахуваннями єдиного внеску водіїв.

Не можна віднести до складу витрат орендаря:

витрати на страхування (автоцивілка, КАСКО) орендованого автомобіля, тому що він не перебуває у складі основних засобів орендаря і не належить до категорії його майна (саме цих вимог необхідно дотримуватися згідно з пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, щоб витрати зі страхування автомобіля віднести до складу податкових);

витрати на ремонти, інші поліпшення орендованого автомобіля, тому що для фізичної особи - підприємця не передбачено ведення податкового обліку основних засобів, а саме: можливість ведення такого обліку є однією з підстав відносити ремонтні тощо витрати до складу податкових (пункти 146.1, 146.11, 146.12 ст. 146 зазначеного Кодексу).

Зважимо на основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, наведене в п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З наведеної норми доходимо висновку, що, по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображають у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію, тому звітним періодом для підприємця є календарний рік. Таким чином, для визначення чистого доходу такого календарного року беруть отримані за цей рік доходи та витрати, пов'язані з отриманням цього доходу. Якщо дохід отримано в одному звітному році, а пов'язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування.

Приклад 2. У звітному податковому році підприємець надавав послуги з перевезення вантажів орендованим автомобілем. Сума, яка має бути сплачена замовником за договором, становить 300000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено 250000 грн. За цей самий період підприємцем нараховано витрати (орендна плата, заробітна плата з нарахуваннями водіїв, вартість пально-мастильних матеріалів, інші витрати з обслуговування орендованого автомобіля) на суму 180000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено постачальникам 140000 грн. Чистий оподатковуваний дохід звітного податкового року становить 110000 грн. (250000 - 140000). Не оплачену у звітному податковому році частину послуг з перевезення буде включено до оподатковуваного доходу в тому році, коли її оплатять. Подібним чином вирішується питання і з витратами. Наприклад, якщо в наступному податковому році надійде оплата за надані в минулому році послуги у розмірі 50000 грн. (300000 - 250000), і підприємець оплатить витрати минулого року 40000 грн. (180000 - 140000), то 50000 грн. він включає до оподатковуваного доходу і 40000 грн. - до податкових витрат наступного року.

Податок на додану вартість

Податковий кредит за операціями з оренди автомобіля

Оскільки операції з надання права на користування товарами, зокрема автомобілями, за договорами оперативного лізингу (оренди) є об'єктом оподаткування ПДВ, то суми податку, нараховані (сплачені) орендодавцем - платником ПДВ, орендар - платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту на підставах, установлених ст. 198 Податкового кодексу.

Зокрема, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 зазначеного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу).

При цьому відповідно до п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

або дата отримання платником податку товарів/по слуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові зобов'язання

У разі надання замовнику послуг з перевезення вантажів орендованим автомобілем підприємцем - платником ПДВ податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються на загальних підставах.

При цьому згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Облік доходів і витрат у Книзі

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга) та мати підтвердні документи щодо походження товару. Форму Книги та Порядок її ведення затверджено наказом N 1025.

Розглянемо порядок заповнення окремих граф Книги, у яких відображаються доходи і витрати.

Графа 3

Підприємець відображає тут щоденно фактично отриману (на поточний рахунок, готівкою чи за бартерним договором) суму доходу, підсумовуючи дані за місяць, квартал і рік.

Щоденно - тобто без розбивки за кожним окремим замовником. Якщо за день отримано оплату від кількох замовників, то заповнюється тільки сумарно за день.

За даними прикладу 2 у графу 3 Книги у підсумку за звітний податковий рік запишемо 250000 грн.

Графа 4

Зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати (номер, дата і назва), зазначені у графах 5 - 10 Книги. Такими документами можуть бути товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, фіскальні чеки, акти закупки (виконаних робіт, наданих послуг) тощо. Тобто зазначаючи витрати у графах 5 - 10, у графі 4 Книги слід обов'язково вказувати реквізити документа, який підтверджує понесені витрати.

Графа 5

Зазначається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, причому за фактом їх отримання. До уваги не береться, оплачено ці цінності чи ні.

Наприклад, якщо підприємець отримав від постачальника за накладною пально-мастильні матеріали і поки що не оплатив їх, він заносить їхню вартість без ПДВ до графи 5 Книги. Реквізити накладної заносяться до графи 4.

Якщо надалі підприємець оплатить ці пально-мастильні матеріали постачальнику, він може дописати у той самий рядок, куди записано дані за придбаними пально-мастильними матеріалами, інформацію про оплату (у графу 4 Книги).

Таким чином, у графі 5 Книги відображаються отримані підприємцем товарно-матеріальні цінності, які ще не відносяться до податкових витрат.

Графа 6

Відображається вартість товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з отриманням доходу. Тобто це сума, яка відноситься до складу податкових витрат і на яку зменшуються податкові доходи. Причому така сума витрат має бути понесена підприємцем (оплачена у грошовій чи негрошовій формі).

Наприклад, придбавши пально-мастильні матеріали (отримавши і оплативши), підприємець запише їх до графи 5 Книги. А використавши орендований автомобіль під час надання послуг з перевезення вантажу, за які отримано оплату, запише до графи 6 Книги (тут такий самий принцип відображення витрат, як описано далі - у прикладі 3).

Графа 9

Відображаються витрати на оплату праці найманих працівників та нарахування на заробітну плату єдиного соціального внеску. Такі витрати записуються у цій графі тільки якщо вони фактично понесені (зарплату виплачено і єдиний внесок перераховано) і стосуються доходу звітного періоду.

Наприклад, якщо у звітному періоді підприємець виплатив зарплату водієві орендованого автомобіля, перерахував до бюджету ПДФО і до Пенсійного фонду єдиний внесок, то зазначені витрати відображаємо у графі 9 Книги, але тільки за умови, що підприємець отримав оплату за послуги перевезення, щодо яких нараховувалася дана зарплата, тобто якщо відображено дохід від таких перевезень у графі 3 Книги (тут такий самий принцип відображення витрат, як описано далі - у прикладі 3).

Графа 10

Тут відображаються всі інші, пов'язані з отриманням доходу, витрати. Наприклад, придбані у сторонніх осіб роботи, послуги, виплачена орендодавцеві орендна плата (з урахуванням ПДФО, якщо він утримувався), єдиний внесок підприємця тощо.

Приклад 3. У поточному податковому звітному році нараховано та виплачено орендодавцеві 60000 грн. орендної плати за орендований автомобіль. За цей самий період надано послуги з перевезення орендованим автомобілем на суму 300000 грн. без урахування ПДВ, з них оплачено замовниками 250000 грн. У звітному податковому році у графу 3 Книги заносимо суму оплачених послуг з перевезення та у графі 10 Книги відображаємо суму орендної плати, яка відноситься до витрат, - 60000 грн.

РРО, ЕЛЕКТРОННИЙ ЦИФРОВИЙ ПІДПИС

РРО з контрольною стрічкою в електронній формі. Загальні положення

Для суб'єктів господарювання, які мають справу з готівкою, застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) - завжди актуальна тема. Змінами, внесеними до законодавства, що регулює порядок здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, запроваджено РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі. Основною метою цього заходу є створення комфортніших умов для суб'єктів господарювання в частині забезпечення подання звітності про використання РРО в електронному вигляді, зменшення витрат на утримання касової техніки за рахунок економії витрат на друкування паперової контрольної стрічки. Крім того, подання контрольно-звітної інформації від РРО до Міндоходів України сприятиме значному скороченню кількості перевірок платників податків. Розглянемо загальні положення зазначених норм, порядок подання звітності дротовими або бездротовими каналами зв'язку та відповідальність за її неподання, причини блокування роботи РРО, що унеможливлюють передачу контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації, та їх вирішення суб'єктами господарювання.

З початку року Міндоходів України приймає інформацію з РРО в електронному вигляді. Так, законами N 2756 та N 3609 внесено зміни до Закону про РРО, якими передбачено запровадження електронної контрольної стрічки РРО та модемів, призначених для передачі копій сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

РРО, що створює контрольну стрічку в електронній формі, має забезпечувати контроль відсутності спотворення або знищення даних про проведені розрахункові операції, копій розрахункових документів, які на ній містяться, можливість ідентифікації зазначеного реєстратора на такій стрічці.

Контрольна стрічка має друкуватися в єдиному робочому циклі з касовими чеками чи підкладними документами без повторного її використання. При застосуванні портативних РРО дозволяється друкувати контрольну стрічку перед друкуванням фіскального звітного чека, якщо таке передбачено технічними можливостями РРО.

На виконання норм Закону про РРО наказом N 1057 затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у РРО та модемів для передачі даних (далі - Вимоги) та Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до Міндоходів України (далі - Порядок).

Зазначені Вимоги та Порядок визначають загальні технічні вимоги до РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, модемів для передачі звітної інформації та основні принципи функціонування системи зберігання і збору даних РРО для Міндоходів України.

Довідково. Контрольна стрічка - це копії розрахункових документів, послідовно сформованих РРО, надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.

Модем - це окремий або у складі РРО пристрій, призначений для передачі копії сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв'язку, до складу якого входить пам'ять для тимчасового зберігання цих копій.

Вимоги до РРО

Для суб'єктів господарювання існує два способи виконання вимог законодавства. Перший - це придбання РРО нового покоління, що створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми, а другий - доопрацювання існуючої касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі звітної інформації.

При цьому користувачам касової техніки при її придбанні або заміні слід обов'язково звертатися до центрів сервісного обслуговування або виробників РРО щодо проведення ними відповідного доопрацювання такої моделі у термін до 01.07.2013 р., з якого використання такої техніки тягне за собою відповідальність у зв'язку з набранням чинності п. 9 ст. 17 Закону про РРО.

Подання звітності дротовими або бездротовими каналами зв'язку

З 01.01.2013 р. розпочато підключення РРО до Системи зберігання і збору даних з метою подання суб'єктами господарювання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО до Міндоходів України дротовими або бездротовими каналами зв'язку.

Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні подавати до Міндоходів України дротовими або бездротовими каналами зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, за виключенням електронних контрольно-касових реєстраторів, повинні подавати до Міндоходів України дротовими або бездротовими каналами зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.

Копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків формуватимуться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модема, приєднаного до нього, і один раз на день цей звіт автоматично передаватиметься на сервер обробки інформації Міндоходів України.

Слід зазначити, що визначені норми не вводять додаткових обов'язків для суб'єктів господарювання, а лише змінюють старий порядок подання звітності. Так, замість подання звітності на паперових носіях один раз на місяць не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця передбачено її подання в електронному вигляді дротовими або бездротовими каналами зв'язку.

Відповідальність

У зв'язку з набранням чинності п. 9 ст. 17 Закону про РРО з 01.07.2013 р. до суб'єктів господарювання застосовуватимуться фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) у разі неподання до Міндоходів України звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку.

Блокування роботи РРО у разі неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації

Відповідно до пп. 3.1.2 Вимог РРО з модемом має забезпечувати блокування проведення розрахункових операцій у разі, зокрема, неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації протягом 72 годин.

На думку суб'єктів господарювання, основними причинами, які можуть призвести до блокування, є несправність РРО, відсутність зв'язку та електропостачання господарської одиниці, де встановлено РРО.

Слід зазначити, що блокування відбувається, якщо після виконання Z-звіту РРО протягом 72 годин сервером не отримано контрольно-звітної інформації від РРО. Якщо господарський об'єкт не працює, розрахункові операції не проводяться і, відповідно, РРО не буде заблоковано.

У разі виходу з ладу РРО згідно з п. 14.2 ст. 14 Закону про РРО центри сервісного обслуговування зобов'язані забезпечувати відновлення його роботи протягом 72 годин.

Законом про РРО передбачено можливість передачі контрольно-звітної інформації від РРО як дротовими, так і бездротовими каналами зв'язку. Тобто можуть бути використані засоби стільникового зв'язку, дротового Інтернету, телефонні мережі тощо. Можливість користування конкретними каналами зв'язку передбачено виробником РРО та модемів для передачі контрольно-звітної інформації.

За даними операторів мобільного зв'язку, які розміщено на їх офіційних сайтах, мережі мобільного зв'язку покривають понад 97 % території, де мешкають 98 - 99 % населення України.

Відповідно до пп. 26 п. 39 Правил N 295 оператори, провайдери зобов'язані усунути пошкодження телекомунікаційної мережі та відновити доступ до послуг у строки, визначені Адміністрацією Держспецзв'язку.

Згідно з наказом N 803 нормативний час усунення пошкодження телекомунікаційної мережі та відновлення доступу до послуг із встановленими значеннями показників якості - не більше, ніж одна доба.

Якщо відсутнє електропостачання на господарській одиниці, то згідно з п. 38 Правил N 1357 енергопостачальник зобов'язаний забезпечувати надійне постачання електроенергії відповідно до ліцензійних умов та договору, приймати письмові та усні повідомлення (у тому числі засобами зв'язку) споживачів щодо порушення електропостачання та вживати заходів до відновлення електропостачання та приведення показників якості у відповідність із вимогами нормативних документів.

Відповідно до параграфів 19, 20 глави 2 розділу першого Правил улаштування електроустановок перерви електропостачання, необхідні для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, становлять не більше однієї доби.

Таким чином, норми чинного законодавства встановлюють конкретні терміни на усунення причин, які можуть призвести до непередачі контрольно-звітної інформації РРО до Міндоходів України. Суб'єктам господарювання слід бути обізнаними з цього питання та вимагати від центрів сервісного обслуговування, енергопостачальних компаній та операторів зв'язку дотримання відповідних норм.

Оновлення касової техніки

Виробники касової техніки долучилися до процесу оновлення парку касової техніки і на сьогодні в Державному реєстрі РРО налічується 27 моделей РРО, які відповідають вимогам чинного законодавства щодо передачі контрольно-звітної інформації в електронному вигляді.

Зверніть увагу! З 04.06.2013 р. набрав чинності наказ Міндоходів України N 144, яким затверджено у новій редакції Державний реєстр РРО з урахуванням моделей реєстраторів, внесених відповідними наказами Міндоходів України, ДПС України та рішеннями Державної комісії з питань електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України.

20 серпня закінчується строк сплати авансових внесків платниками єдиного податку І та ІІ груп за серпень 2013 року

Авансові внески для фізичних осіб–підприємців - платників єдиного податку першої і другої груп нараховуються органами Міндоходів. Підставою для нарахування авансових внесків є заява платника щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заява щодо періоду щорічної відпустки та/або заява щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Тобто, строк сплати авансових внесків з єдиного податку такими платниками за серпень 2013 року закінчується 20 серпня.

Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси платника.

Водночас, платники єдиного податку зазначених груп можуть сплатити єдиний податок авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначені ст.295 Податкового кодексу України.

Підприємці на загальній системі можуть зменшувати суму авансових платежів

Фізичні особи–підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування мають право зменшувати суму авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб всередині року, у разі якщо не вийдуть на запланований рівень доходу.

Зокрема, у разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більш ніж на 20 відсотків порівняно з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у встановлений строк, пропорційно до зменшення суми зазначеного доходу.

Для такого зменшення суми авансового платежу фізична особа– підприємець до настання строку сплати такого авансового платежу подає до територіального органу Міндоходів заяву у довільній формі. Водночас, така заява повинна містити розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Нагадуємо, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік, та сплачуються до бюджету – по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Відповідна норма визначена пп.177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України.

У випадку зміни податкової адреси або місця провадження діяльності – подайте відповідну заяву

У разі зміни прізвища, імені, по-батькові фізичної особи-підприємця або серії та номера паспорта подається відповідна заява про це протягом місяця з дня виникнення змін.

Платники єдиного податку І та ІІ груп у випадку зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів такої діяльності заяву подають не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Платники єдиного податку ІІІ та V груп у разі зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності разом із заявою подають податкову декларацію за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.

Зазначені зміни вносяться до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку територіальним органом Міндоходів у день подання платником відповідної заяви.

Порядок видачі та отримання свідоцтва платника єдиного податку визначено ст. 299 Податкового кодексу України.