Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Юридична особа виходить із складу засновників підприємства і йому повертаються основні засоби, що були ним попередньо внесені. Як оподатковувати цю операцію?

Відповідно до пункту 146.8 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

Згідно  з підпунктами 146.17.1 та 146.17.2 статті 146  ПКУ для цілей цього розділу:

до продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку.

У разі продажу основного засобу сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку   (пункт 146.13 статті 146 ПКУ).

Отже, операція з повернення засновнику внеску у вигляді основних фондів, у разі його виходу з числа засновників, є операцією зворотного продажу таких основних фондів і відображається у податковому обліку відповідно до пункту 146.13 статті 146 ПКУ.

Інтернет-магазин. Правові особливості діяльності.

Якими нормативними актами здійснюється регулювання торгівлі через інтернет-магазини?

Спеціального нормативного документа, який би повністю регламентував торгівлю через інтернет-магазин, немає. По суті даний сегмент регламентується тими самими документами, що й інші види торгівлі, за винятком кількох спеціальних нормативних актів.

Насамперед зазначимо, що переважно через інтернет-магазини здійснюються продаж товарів і надання торговельних послуг кінцевому споживачеві. Тому такий вид діяльності належить до роздрібної торгівлі (п. 4.4 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»).

Крім того, в даному випадку договір складається на відстані та/або покупець робить попереднє замовлення у продавця. До того ж торгівля здійснюється поза торговельними або офісними приміщеннями, коли вибір товару і його замовлення не збігаються в часі з передачею товару покупцеві. Тому продаж через інтернет-магазин слід вважати одночасно як продажем товарів на замовлення, так і дистанційною торгівлею.

Враховуючи зазначене, при здійсненні торгівлі через інтернет-магазин потрібно керуватися:

• Цивільним, Цивільним процесуальним, Господарським, Господарським процесуальним, Податковим кодексами України;

• Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII (далі – Закон № 1023-XII);

• Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI;

• Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затвердженими наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 103 (далі – Правила № 103);

• Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 104;

• Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки від 11.07.2003 р. № 185; 

• Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

 Яку організаційно-правову форму для суб’єкта господарювання можна вибрати при організації діяльності інтернет-магазину?

Перш за все слід вирішити, яку саме організаційно-правову форму слід обрати для здійснення господарської діяльності з продажу товарів, постачання послуг через інтернет-магазин. У даному випадку рекомендується зареєструвати ТОВ, або ж, якщо вже є діюче ТОВ, внести зміни у види діяльності шляхом реєстрації потрібного КВЕД (47.91 «Роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет») у відповідній держадміністрації, за місцезнаходженням такого суб’єкта господарювання.

 Яку системи оподаткування можна вибати при організації діяльності інтернет-магазину?

За роз’ясненнями ДПСУ, юрособи, які здійснюють діяльність за КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет», можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Це стосується усіх суб’єктів господарювання, крім тих, чия діяльність пов’язана з продажем предметів мистецтва та антикваріату, а також організацією торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату.

Тобто кращим варіантом вбачається застосування саме такої системи оподаткування, однак тут є свої нюанси. Згідно з п. 291.4 ПКУ існує 6 груп платників єдиного податку, залежно від виду діяльності, сукупного доходу, кількості осіб, які перебувають із платником у трудових відносинах. Також слід врахувати і той факт, що п. 291.5 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату (пп. 291.5.1 ПКУ).

Отже, перш за все, слід проаналізувати та спрогнозувати приблизні обсяги майбутньої діяльності, відштовхуючись від норм, закріплених в чинному податковому законодавстві.

 Чи обов’язковою є реєстрація  суб’єкта платником ПДВ при організації діяльності інтернет-магазину?

Відповідно до ст. 181 ПКУ необхідність обов’язкової реєстрації платника податку на додану вартість виникає у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) платнику податку протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість). Згідно з п. 5.2 р. І Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 978, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, вважається платником ПДВ з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто вищезазначеного обсягу оподатковуваних операцій, без права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ, відповідно до пп. «а» п. 7 р. ІІІ згаданого Положення має бути подана особами, що підлягають обов'язковій реєстрації, не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій. При цьому відповідно до листа ДПАУ від 14.02.2011 р. № 4021/7/16-1417 укладення цивільно-правових угод (договорів) на постачання товарів/послуг в сумі, що перевищує 300 тис. грн., чи наявність наміру у особи здійснювати діяльність, за результатами якої буде перевищено зазначений обсяг, не є підставою для обов’язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

В іншому випадку можлива добровільна процедура (ст. 182 ПКУ). Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до п. 181.1 ПКУ не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої даною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Одночасно слід врахувати і той факт, що платник ПДВ протягом перших 12 місяців діяльності після реєстрації не має права на бюджетне відшкодування при від’ємному значенні зобов’язань з ПДВ.

Чи потрібна наявність офісу (складу) для інтернет-магазину?

 Тут слід зазначити, що обов’язковою умовою реєстрації ТОВ є саме місцезнаходження такого суб’єкта господарювання, тобто його юридична адреса, яка безпосередньо зазначається в установчих документах та в Єдиному державному реєстрі. Зазвичай керівник СПД орендує офісне або складське приміщення (залежно від цілей та виду діяльності). У випадку з інтернет-магазином єдиної вимоги щодо наявності саме складу чи офісу немає. При вирішенні цього питання слід відштовхуватись від майбутніх обсягів продажів та технічних характеристик товарів.

Який потрібен штат працівників  для функціонування інтернет-магазину?

 Штат інтернет-магазину відносно невеликий. Якщо ви вирішили мати посередницький майданчик або поки не плануєте розширювати свій проект в мережі, то замовте ІТ-систему магазину «під ключ». Краще звернутися до професіоналів софтверної компанії і замовити ІТ-систему. В процесі розвитку проекту, можливо, знадобиться і власна ІТ-команда, що складається в основному з програмістів. Штат в цьому випадку становитиме приблизно 10 осіб.

Фактично, для функціонування інтернет-магазину потрібен такий персонал:

– менеджер по роботі з клієнтами;

– ІТ-команда;

– кур’єр(и);

– маркетолог;

– бухгалтер;

– керівник проекту.

Відносини з працівниками інтернет-магазину регулюються чинним КЗпП. Тобто діяльність здійснюється на основі трудових договорів (контрактів) СПД з конкретним працівником. Однак існує й інший спосіб відносин, який будується на основі цивільно-правових договорів (підряду, надання послуг тощо) з фізособами-підприємцями. Такий вид відносин врегульований чинним цивільним законодавством.

Чи підлягає діяльність інтернет-магазину патентуванню та ліцензуванню?

Згідно із ст. 267 ПКУ патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів слід розуміти:

– магазини та інші торговельні точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

– кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

– автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

– лотки, прилавки та інші види торговельних точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі – ринків усіх форм власності;

– стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

– фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

– оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Тобто торговельному підприємству, яке здійснює торгівлю через інтернет-магазин, потрібно придбавати торговий патент в таких випадках:

– покупці оплачують товари готівкою чи з допомогою БПК у приміщенні підприємства. У цьому разі торговий патент придбавається за місцезнаходженням пункту продажу товарів (приміщення підприємства) та розміщується на фронтальній вітрині магазину (реального, а не інтернет-магазину), а у разі її відсутності – біля касового апарата;

– покупці оплачують товари готівкою кур'єру. В цьому разі торговий патент придбавається за місцем реєстрації підприємства. Він дійсний на всій території України та повинен розміщуватися на табличці в транспортному засобі, що перевозить товар, або знаходитися безпосередньо у кур'єра.

Якщо товари оплачують готівкою як у приміщенні підприємства, так і кур'єру, підприємству слід придбавати два патенти – один для приміщення магазину, а другий для пересувної торговельної мережі.

У разі здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати відповідну ліцензію згідно з вимогами Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Які основні елементи торгівлі в інтернет-магазині?

Специфіка такої торгівлі полягає в тому, що інтернет-магазином є спеціалізований сайт, на якому розміщується інформація про товари і проводиться замовлення товару. Водночас товари, що пропонуються для продажу на цьому сайті, знаходяться на складі торговельного підприємства, яке здійснює цю торгівлю.

Торгівля фактично відбувається наступним чином: відвідувач сайту обирає товар із запропонованого переліку, замовляє та оплачує його, після чого товар доставляється відвідувачу-покупцю. Отже, торгівля в інтернет-магазині має такі основні елементи:

– вибір товару;

– замовлення;

– оплата;

– доставка.

Розглянемо кожен з них детальніше.

Вибір товару

Зайшовши на сайт, зі списку запропонованих товарів відвідувач обирає той, що сподобався, і «кладе» його до віртуального кошика. Це ознайомлювальний етап, на якому будь-які юридичні взаємовідносини між магазином та відвідувачем не виникають.

Замовлення товару

Обравши товар, відвідувач переходить на сторінку сайту, де розміщено бланк замовлення на доставку товару. Форму такого бланка кожен магазин розробляє самостійно. При цьому слід врахувати, що заповнене, надіслане продавцю і підтверджене ним замовлення виконуватиме функції договору між продавцем (магазином) та покупцем (відвідувачем) і матиме юридичні наслідки – обов'язок продавця поставити товар і обов'язок покупця оплатити його.

Також слід звернути увагу на наступне. Згідно з ч. 2 і 3 ст. 13 Закону № 1023-XII перед укладанням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

– найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

– основні характеристики продукції;

– ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

– гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;

– інші умови поставки або виконання договору;

– мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

– вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

– період прийняття пропозицій;

– порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із ст. 15 і 23 Закону № 1023-XII. Крім того, згідно з п. 1.4 Правил № 103 суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень, асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні строки та строк служби.

Які документи продавець зобов'язаний надати споживачеві при торгівлі через інтернет-магазин?

Відповідно до п. 1.5 – 1.6 Правил № 103 у разі реалізації товарів поза торговельними або офісними приміщеннями продавець зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий документ повинен містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця;

3) найменування товару;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

У випадку реалізації товарів за договором на відстані продавець повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики товару;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

Факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку.

Якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг, підтвердження інформації не вимагається.

Чи має  право споживач розірвати договір, отримати кошти та повернути товар?

Важливим моментом є і те, що згідно з п. 1.7 Правил № 103 споживач має право розірвати договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, за умови повідомлення про це продавця протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття товару або першої поставки такого товару, за умови, що такий товар є річчю, а прийняття чи поставка товару відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Продавець повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати товар до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Бланк замовлення повинен також містити місцезнаходження одержувача та інше (паспортні дані та ідентифікаційний номер – для фізичної особи; код за ЄДРПОУ та банківські реквізити – для юридичної особи).

Заповнивши безпосередньо на сторінці сайту бланк замовлення, відвідувач-покупець надсилає його продавцю (інтернет-магазину). Отримавши його, продавець може зажадати додаткового підтвердження замовлення, наприклад, зв'язавшись з покупцем по телефону тощо.

Після цього замовлення надходить у роботу – замовлені товари разом з товаросупровідними документами надсилаються покупцю. При цьому способами такого надсилання можуть бути за домовленістю сторін як поштове відправлення, так і доставка кур’єром у тому чи іншому населеному пункті.