Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Який порядок внесення до розділу ІІ реєстру виданих та отриманих податкових накладних МД при здійсненні операцій з імпорту товарів?

Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за №201/22733 (далі – Порядок №1340).

Особливості заповнення деяких граф розділу IІ «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі – Реєстр) визначені в р.IV Порядку №1340.

При занесенні до розділу ІІ Реєстру МД, оформленої при імпорті товарів:

у графі 1 записується номер запису, який переноситься на МД;

у графі 2 вказується дата отримання МД;

у графі 3 - дата складання МД;

у графі 4 - номер МД, зокрема, останні шість знаків порядкового номеру МД;

у графі 5 - позначення «МДП» - митна декларація, складена на паперових носіях або «МДЕ» - електронна митна декларація;

у графі 6 проставляються країна нерезидента та найменування (прізвище, ім’я, по батькові/за наявності/ – для фізичної особи) нерезидента;

у графі 7 вказується умовний індивідуальний податковий номер «300000000000».

У разі якщо товари/послуги, придбані в нерезидента, не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, у графі 7 відображається умовний ІПН «200000000000».

у графі 8 вказується загальна сума, включаючи ПДВ;

у графах 9, 11, 13 та 15 вказується вартість товарів/послуг та необоротних активів без ПДВ;

у графах 10, 12, 14 та 16 вказується сплачена (нарахована) сума ПДВ за товарами/послугами та необоротними активами, визначена, виходячи з їх вартості, зазначеної у графах 9, 11, 13 та 15 (відповідно).

У графах, які не будуть містити показників, необхідно зазначити нуль «O».

Чи потрібно в податковій накладній зазначати код УКТ ЗЕД імпортованих товарів, якщо з таких товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України?

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов’язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Статтею 36 гл.6 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МКУ) визначено, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених ПКУ.

Згідно зі ст.40 гл.6 МКУ у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Враховуючи викладене, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України, то вироблені, оброблені/перероблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається.

Який порядок отримання платником ПДВ казначейського фінансового векселя в рахунок отримання бюджетного відшкодування, підтвердженого перевіркою та які напрями його використання, зокрема, чи можна використовувати такий казначейський фінансовий вексель в рахунок сплати ПДВ при імпорті товарів контролюючим органам?

Відповідно до п.19 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями (далі - ПКУ) установлено, що до 1 січня 2014 року органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до Закону України ”Про Державний бюджет України на 2013 рік” на підставі отриманого від відповідного контролюючого органу висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, видають платнику податку, який подав до такого контролюючого органу заяву про обрання способу відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість шляхом отримання фінансового казначейського векселя, зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом видачі у строки, визначені пунктом 200.13 статті 200 ПКУ, фінансових казначейських векселів строком обігу до п’яти років з дохідністю на рівні 5 відсотків річних.

Сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом видачі фінансових казначейських векселів, поділяється на рівні частини, на кожну з яких видається окремий фінансовий казначейський вексель із строком платежу один, два, три, чотири та п’ять років.

Видача фінансового казначейського векселя прирівнюється до видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на рахунок платника податку.

За заявою платника податку, поданою до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата пред’явлення векселя до сплати може бути перенесена на будь-яку іншу дату, що настає за датою пред’явлення векселя до сплати, в межах календарного року, на який припадає дата сплати за векселем.

Платники податку мають право здійснювати сплату будь-якого узгодженого грошового зобов’язання, що сплачується до Державного бюджету України шляхом пред’явлення для сплати (не раніше настання строку платежу, визначеного у векселі) органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, фінансового казначейського векселя, виданого відповідно до цього пункту. Таке пред’явлення прирівнюється до сплати узгодженого грошового зобов’язання шляхом перерахування коштів з рахунка платника податку на бюджетний рахунок.

Сума позитивного значення різниці між сумою будь-якого узгодженого грошового зобов’язання, що сплачується до Державного бюджету України, і сумою фінансових казначейських векселів, що пред’являються до сплати в рахунок такого узгодженого грошового зобов’язання, сплачується платником податку до бюджету коштами у порядку, встановленому цим Кодексом.

Сума від’ємного значення різниці між сумою будь-якого узгодженого грошового зобов’язання, що сплачується до Державного бюджету України, і сумою фінансових казначейських векселів, що пред’являються до сплати в рахунок такого узгодженого грошового зобов’язання, за бажанням платника податку на підставі поданої ним відповідної заяви може або відшкодовуватися йому з бюджету коштами у порядку, встановленому цим пунктом, або на таку суму можуть видаватися нові фінансові казначейські векселі, в яких дата пред’явлення векселя до сплати може бути перенесена на будь-яку іншу дату, що настає за датою пред’явлення векселя до сплати, в межах календарного року, на який припадає дата сплати за векселем.

Виплата доходу за фінансовими казначейськими векселями відбувається в момент їх пред’явлення до сплати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок видачі, обігу, обліку та сплати за фінансовими казначейськими векселями, виданими відповідно до цього пункту, затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до закону”.

Як розподіляється вхідний ПДВ між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями?

Ні для кого не секрет, що коли підприємство має оподатковувані та неоподатковувані операції, то та частина вхідного ПДВ, яка сформувалась в разі придбання товарів, робіт, послуг, що використовуються для неоподатковуваних операцій, які в результаті не призводять до виникнення податкових зобов’язань, не включається до складу податкового кредиту та не зменшує суму нарахованого до сплати ПДВ.

При цьому ПКУ передбачено цілу низку операцій, які оподатковуються ПДВ за різними правилами, зокрема:

– операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою (ст. 194 ПКУ);

операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (ст. 195 ПКУ);

– операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ);

– операції, звільнені від оподаткування (ст. 197 ПКУ).

Отже, останні три статті ПКУ містять перелік операцій, які не призводять до виникнення податкових зобов’язань. Але ставка нуль відсотків все таки є ставкою ПДВ та операції, які наведено у ст. 195 ПКУ, залишаються оподатковуваними. Отже, до необхідності проведення розподілу вхідного ПДВ призводять операції, які або не є об’єктом оподаткування, або звільнені від оподаткування.

Розподіл податкового кредиту регулюється п. 198.4 та ст. 199 ПКУ.

Так, відповідно до п. 198.4 ПКУ якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Тобто якщо ми придбаваємо (виготовляємо) товари/послуги виключно та в повному обсязі для операцій, які не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ) або звільняються від оподаткування (ст. 197 ПКУ), то на суму вхідного ПДВ по такому придбанню (виготовленню) ми не маємо права також в повному обсязі.

Проте часто виникає ситуація, коли придбані товари чи послуги використовуються частково як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях, або досить важко виділити такі складові. Як правило, це стосується отриманих послуг. Адже розподілити послугу, яка надана в повному обсязі, без урахування постачальником такої специфіки її використання, практично неможливо. Зокрема, це стосується оренди, комунальних послуг, зв’язку (як телефонного, так і Інтернет), різного роду консультувань на загальну тематику тощо. У такому випадку слід керуватися ст. 199 ПКУ, якою передбачено пропорційний розподіл сум вхідного ПДВ.

Так, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, до суми, яку платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Слід звернути увагу на те, що в даному випадку не вказано точний перелік операцій, які належать до неоподатковуваних. Проте, як було сказано раніше, лише операції, які не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, можна вважати неоподатковуваними. Крім того, під час розрахунку в додатку 7 до декларації з ПДВ до графи «оподатковувані операції» потрапляють суми значень рядків 2.1 та 2.2 колонки А декларації, які призначені для відображення операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто якщо ми придбаваємо певні товари, отримуємо роботи, послуги, що будуть використовуватися і для оподатковуваних, і для неоподатковуваних операцій, то ми маємо право включити до складу податкового кредиту ту частину вхідного ПДВ, яка припадає саме на такі оподатковувані операції, але з урахуванням правил, передбачених ПКУ.

Так, відповідно до п. 199.2 ПКУ частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку). Така частка визначається на підставі даних попереднього календарного року і застосовується протягом всього поточного року.

У разі ж відсутності таких операцій в попередньому році розрахунок частки проводиться на підставі фактичних даних обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції. Іншими словами, базовим періодом для розрахунку тоді є перший звітний період, в якому такі операції мали місце.

Але, як правило, співвідношення оподатковуваних та неоподатковуваних операцій протягом року може досить сильно змінюватися, а застосування відсотка, розрахованого на підставі даних попереднього періоду, не дає можливості відобразити податковий кредит у повному обсязі. Дану проблему вирішує перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. При цьому слід зауважити, що перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися.

Слід також зазначити, що такий річний перерахунок стосується виключно операцій, які підлягають пропорційному розподілу. Тобто в разі застосування п. 198.4 ПКУ даний перерахунок не проводиться.

Крім того, п. 199.6 ПКУ передбачено, що розподіл не застосовується і податковий кредит не зменшується в разі:

реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб;

– постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися у такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розбиранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій;

– постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Отже, застосовувати п. 198.4 ПКУ для розподілу вхідного ПДВ слід тоді, коли придбані (виготовлені) товари/послуги призначені виключно та в повному обсязі для неоподатковуваних ПДВ операцій. У разі ж коли такі товари чи послуги використовуються як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях, або провести такий розподіл неможливо, застосовується методика пропорційного розподілу.

Запрошуємо на  семінар! 

Головне управління Міндоходів у Запорізькій області повідомляє, що 4 жовтня 2013 року о 10.00 проводиться  семінар для платників податків за участі фахівців Міндоходів України на тему: «Застосування норм Податкового кодексу України при сплаті податку на прибуток».

Місце проведення: м. Запоріжжя, вул. Леніна, 135, готель «Інтурист» (2 поверх, конференц-зал).

ГУ Міндоходів у Запорізькій області