Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

ГУ Міндоходів у Запорізькій області відповідає:

Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб вартість профспілкової путівки на сімейний відпочинок, якщо згідно цієї путівки проводиться оздоровлення дорослого члена сім»ї? 

Згідно з підпунктом 165.1.35 статті 165 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 Відповідно до підпункту 164.2.17  статті164  ПКУ до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо.
     Тобто, вартість профспілкової путівки, яка надається платнику податків на оздоровлення члена сім’ї віком після 18 років, оподатковується податком на доходи фізичних осіб, як додаткове благо, за ставкою, встановленою пунктом 167 статті 167 ПКУ (15% та/або17% в залежності від розміру отриманого доходу). Сімейна профспілкова путівка надана платнику податків, до якої включається і вартість оздоровлення члена сім’ї після 18 років, оподатковується у розмірі частини отриманого доходу на оздоровлення такого члена сім’ї.

Чи необхідно застосовувати РРО при проведенні розрахунків з часткової оплати за путівки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при отримання готівки в касу підприємства?

           Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) суб’єкт господарювання не застосовує реєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукції власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

  Отже, норми п.1 ст.9 Закону №265 можуть застосовуватись підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, при проведенні розрахунків з часткової оплати за путівки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при наданні послуг, за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. У разі недотримання цієї умови, необхідно застосувати реєстратор розрахункових операцій.

    Чи включається до складу витрат виплата матеріальної допомоги працівнику підприємства?

Відповідно до пункту 142.1 статті 142 ПКУ до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами р.IV ПКУ).

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5 фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31 р.3 Інструкції) належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат (пп.2.3.3  розділу 2 Інструкції).

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, відноситься до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці (п.3.31 розділу 3 Інструкції).

Таким чином, матеріальна допомога, що належить до інших видів заохочень та виплат за умови надання такої допомоги всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом) може бути віднесена платником податку до складу витрат. При цьому виплата такої матеріальної допомоги має бути передбачена колективним договором.

Якщо виплата матеріальної допомоги фізичній особі, що перебуває у трудових відносинах з платником податку, носить разовий характер і надається у зв’язку з певними обставинами, то така виплата не відноситься до виплат, пов’язаних з трудовим внеском такої особи у господарську діяльність платника податку, а є фінансуванням особистих потреб, і відповідно не включається до витрат платника податку, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Чи включаються до складу витрат платника податку виплати у вигляді премій (винагород) працівника підприємства?

Відповідно до пункту 142.1 статті 142 ПКУ, до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами р. IV ПКУ).

Згідно з «Інструкцією зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Розділ 2 зазначеної Інструкції містить перелік виплат, що включаються до фонду оплати праці у складі основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Положення про преміювання робітників підприємства розробляються роботодавцем або уповноваженим ним органом, узгоджуються з профспілками, а у разі їх відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом, та включаються до колективного договору. В Положенні про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється дія системи преміювання, показники, умови, розмір, терміни, а також порядок нарахування премій по кожній категорії працівників.
     Отже, до складу витрат платника податку у якості витрат на оплату праці працівникам включаються, зокрема, виплати у вигляді премій за умови, що їх нарахування здійснюється відповідно до Положення про преміювання і такі види премій відносяться до фонду оплати праці згідно норм Інструкції №5.

Чи включається до витрат сума вихідної допомоги у зв’язку зі звільненням найманого працівника з ініціативи власника?

 Статтею 44 Кодексу законів про працю України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Зокрема, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках:

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 статті  40 Кодексу про працю);

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 статті 40 Кодексу про працю);

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 статті 40 Кодексу про працю).

Пунктом 142.2 статті 142 ПКУ встановлено, що до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.

Отже, суми вихідної допомоги, які виплачуються працівникам підприємства у зв’язку зі звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу про працю, враховуються у складі витрат платника податку при обчисленні об’єкта оподаткування.

Чи може приватний підприємець- платник єдиного податку протягом звітного року перейти з третьої групи на другу?

 Відповідно до підпункту 298.1.5 статті 298 ПКУ,  за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої та п’ятої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється свідоцтво платника податку на додану вартість у порядку, встановленому  ПКУ.

     Отже, фізична особа – підприємець - платник єдиного податку може протягом звітного року змінити групу платників єдиного податку, в тому числі перейти з третьої групи на другу  за умови дотримання їм вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи.

Чи може  платник єдиного податку здійснювати зовнішньоекономічну діяльність?

Згідно із статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04. 1991 №959-XII (із змінами та доповненнями)  зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво» (стаття 5 Закону №959).
      Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПКУ фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою

Пунктом 291.5 статті 291 ПКУ визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку

Враховуючи вищенаведене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови, що ним не здійснюються види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Приватний підприємець-платник єдиного податку за зовнішньоекономічним договором  виплачує дохід нерезиденту-юридичній особі. Чи необхідно надавати до податкового органу звітність про виплачені доходи? 

Відповідно до підпункту 170.10.3  статті 170 Податкового кодексу України (далі –ПКУ), у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

 Під час укладання договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.     Згідно із підпунктом 168.1.1  статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті  167 ПКУ.

 Спрощена система оподаткування для фізичних осіб – підприємців регулюється главою 1 розділу ХІУ ПКУ, де згідно пп.1 пункту 297.1 статті 297 платники єдиного податку звільняються від сплати, та подання податкової звітності по податку на прибуток підприємств.
         Відповідно до пункту 297.3 статті 297 ПКУ платник єдиного податку виконує передбачені Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Враховуючи вищенаведене, фізична особа – підприємець платник єдиного податку, який виплачує доходи нерезиденту – юридичній особі не вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів та звітність про виплачені доходи до податкових органів не подає.

Платник єдиного податку несвоєчасно сплатив суму єдиного податку. Чи нараховується пеня у разі несвоєчасної сплати єдиного податку?

 Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Платники єдиного податку третьої та п’ятої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий  (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПКУ).

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (пункт 300.1 статті 300 ПКУ).

 За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність (пункт 111.1 статті 111 ПКУ).

 Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій  (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПКУ).

  Після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 статті 129 ПКУ).
     Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 статті 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 ПКУ).

 Таким чином, у разі несвоєчасної сплати фізичними особами – підприємцями єдиного податку органом ДПС нараховується пеня.

Яка штрафна санкція передбачена у випадку несвоєчасної сплати суми авансового внеску приватним підприємцем-платником єдиного податку ?

Згідно з пунктом 122.1 статті 122 ПКУ несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

    Яким чином приватний підприємець - платник ЄП третьої групи може внести зміни до видів господарської діяльності, які зазначені у раніше виданому Свідоцтві?

        Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПКУ у свідоцтві фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку третьої та п’ятої груп зазначаються такі відомості:
   - найменування суб’єкта господарювання, прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

 
   -дані документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи - підприємця відповідно  до закону;

   -податкова адреса суб’єкта господарювання;

   - місце провадження господарської діяльності;

   -дата  (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

   -ставка єдиного податку та група платника податку;

   -дата виписки свідоцтва.

   Отже, згідно з положеннями ПКУ види господарської діяльності не зазначаються у свідоцтві платника єдиного податку для фізичних осіб – підприємців - платників єдиного податку третьої та п’ятої груп.

   Зазначена норма діє з 1 липня 2012 року.

   Враховуючи зазначене, платникам єдиного податку третьої та п’ятої груп до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку не потрібно вносити зміни щодо видів господарської діяльності.

   З метою зміни видів господарської діяльності платнику єдиного податку (третьої та п’ятої груп) слід звернутися до державного реєстратора за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб  сума допомоги, яка виплачується з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підприємцю – платнику єдиного податку, у зв'язку з тимчасовою втратою ним працездатності?

Відповідно до ст. 2 та ст. 6 Закону від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), є страхувальниками. Вони мають право на матеріальне забезпечення у зв'язку з втратою доходу внаслідок тимчасової втрати працездатності та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Тобто при настанні страхового випадку у вигляді тимчасової втрати працездатності, підприємець отримує матеріальне забезпечення виключно в обсягах, які сплачував до Фонду соцстраху за рахунок власних коштів.

Відповідно до пп. 4 п. 292.11 Податкового кодексу України до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Такі виплати з фонду соцстраху не можна розглядати як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки згідно з пп. 165.1.1 Податкового кодексу України  не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу страхові виплати, які отримує платник податку з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, сума допомоги, яка виплачується з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підприємцю – платнику єдиного податку, у зв'язку з тимчасовою втратою ним працездатності, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Чи має право фізична особа – підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, враховувати документально підтверджені витрати, фактично понесені під час здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування?

            Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності відповідно до розділу III зазначеного Кодексу.

Таким чином, оскільки для визначення чистого оподатковуваного прибутку витрати фізичної особи – підприємця, що застосовує загальну систему оподаткування, формуються при отриманні доходу, то такий підприємець має право врахувати суму витрат, безпосередньо пов'язану з отриманням доходу, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони фактично були понесені.

Про подання податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів

Наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2012 N 1404, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2013 за N 172/22704, затверджено нову форму податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів (далі - збір).

Згідно з абзацом другим пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Відповідно до пункту 334.1 статті 334 Кодексу базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Оприлюднення нової форми податкової звітності по збору відбулося у першому кварталі 2013 року, а тому за новою формою платники повинні складати податковий розрахунок по збору починаючи з другого кварталу 2013 року.

Относительно включения в пятидневный срок, определенный п. 44.7 ст. 44 и п. 86.7 ст. 86 Налогового кодекса Украины, дня вручения акта (справки) проверки

Согласно п. 86.7 ст. 86 Налогового кодекса Украины (далее - Кодекс) в случае несогласия плательщика налогов или его законных представителей с выводами проверки или фактами и данными, изложенными в акте (справке) проверки, они имеют право подать свои возражения в орган государственной налоговой службы по основному месту учета такого плательщика налогов в течение пяти рабочих дней со дня получения акта (справки). Такие возражения рассматриваются органом государственной налоговой службы в течение пяти рабочих дней, следующих за днем их получения (днем завершения проверки, проведенной в связи с необходимостью выяснения обстоятельств, которые не были исследованы в ходе проверки и указаны в замечаниях), и плательщику налогов направляется ответ в порядке, определенном в ст. 58 Кодекса для направления (вручения) налоговых уведомлений-решений.

В соответствии с п. 44.7 ст. 44 Кодекса плательщик налогов в течение пяти рабочих дней со дня получения акта проверки имеет право представить в контролирующий орган, назначивший проверку, документы, определенные в акте проверки как отсутствующие.

То есть нормами Кодекса четко определено начало отсчета времени для течения соответствующего срока.

Таким образом, с учетом норм Кодекса течение 5-дневного срока, определенного п. 44.7 ст. 44 и п. 86.7 ст. 86 Кодекса, начинается со дня получения акта, включая такой день.

Относительно того, является ли выставка "рекламным мероприятием" и каким определением термина "выставка" следует руководствоваться при применении налоговых норм

Начало рекламной деятельности в Украине, порядок регулирования отношений, возникающих в процессе производства, распространения и потребления рекламы, установлены Законом Украины от 03 июля 1996 года N 270/96-ВР "О рекламе" (далее - Закон N 270/96-ВР).

Согласно ст. 1 Закона N 270/96:

реклама - это информация о лице или товаре, распространенная в любой форме и любым способом и предназначенная сформировать или поддержать осведомленность потребителей рекламы и их интерес в отношении таких лица или товара;

мероприятия рекламного характера - мероприятия по распространению рекламы, предусматривающие бесплатное распространение образцов рекламируемых товаров и/или их обмен потребителям одного количества или одного вида рекламируемых товаров на другой;

специальные выставочные мероприятия - мероприятия, которые осуществляются с целью продвижения соответствующего товара на рынок, проводятся организованно в определенном помещении или на огражденной площадке (в том числе в местах реализации товара) в определенные сроки, рассчитанные на заинтересованных и/или профессиональных посетителей, организатор которых ограничил посещение мероприятия теми лицами, которым в соответствии с законодательством разрешается продавать демонстрируемый товар.

Исходя из сути указанных выше терминов выставка является одним из рекламных мероприятий.

Относительно обязанности плательщика налогов в ходе проведения проверки представлять калькуляцию себестоимости продукции

Фактическая проверка осуществляется органом государственной налоговой службы относительно соблюдения норм законодательства по вопросам регулирования обращения наличности, порядка осуществления плательщиками налогов расчетных операций, ведения кассовых операций, наличия лицензий, патентов, свидетельств, в том числе о производстве и обороте подакцизных товаров, соблюдения работодателем законодательства относительно заключения трудового договора, оформления трудовых отношений с работниками (наемными лицами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Кодекса).

Пунктом 85.2 ст. 85 Кодекса определено, что плательщик налогов обязан представить должностным (служебным) лицам органов государственной налоговой службы в полном объеме все документы, относящиеся или связанные с предметом проверки. Такая обязанность возникает у плательщика налогов после начала проверки.

Таким образом, на запрос работников органа ГНС, которые проводят соответствующую проверку, плательщик налога обязан после ее начала представить соответствующие документы, подтверждающие правильность декларирования показателей декларации и отчетов, в том числе калькуляцию себестоимости продукции, которая используется при ведении бухгалтерского и налогового учета и связана с начислением и уплатой налогов и сборов, исполнением требований другого законодательства, контроль за соблюдением которого возложен на органы государственной налоговой службы, и относится или связана с предметом проверки.