Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Дохід від продажу фізичною особою вантажного автомобіля оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%

Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи від операцій з майном.

• платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5% бази оподаткування.

Дохід від продажу об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

• разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі функції податкового агента.

Крім того, дохід від продажу вантажного автомобіля, є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%.

Отже, у разі продажу фізичною особою вантажного автомобіля підприємству, така юридична особа зобов’язана при нарахуванні (виплаті) доходу виконати функції податкового агента, зокрема, нарахувати, утримати та сплатити (перерахувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% та військовий збір за ставкою 1,5%.

Зазначена норма передбачена п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України.

Спадщина у вигляді грошових заощаджень, поміщених до 02.01.1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб

Грошові заощадження, поміщені до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Отже, грошові заощадження, поміщені до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, отримані у вигляді спадщини від фізичної особи - резидента, незалежно від ступеня спорідненості зі спадкодавцем, оподатковуються у спадкоємця за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Зазначена норма визначена пп.«в» пп.174.2.1 ст.174 Податкового кодексу України.

Продаж дачного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований за окремими договорами, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Разом з тим, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з зазначених об’єктів нерухомості, або від продажу не зазначеного об’єкта нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Отже, оподаткування доходу, отриманого від продажу вищезазначеного нерухомого майна залежить від кількості цивільно-правових договорів.

Тобто при продажу житлового (садового) будинку та земельної ділянки, на якій розташований такий будинок, окремими цивільно-правовими договорами, слід розглядати як продаж більш як одного з об’єктів протягом звітного податкового року з відповідним оподаткування за ставкою 5 %.

Зазначена норма передбачена п. 172.1 та п. 172.2 ст. 172 ПКУ Податкового кодексу України.

Умови збільшення фінансового результату до оподаткування при безоплатному наданні товарів (робіт, послуг) неприбутковим організаціям

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону), у розмірі, що перевищує 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Тобто, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат податкового (звітного) періоду підлягає коригуванню на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, яка перевищує 4 % значення показника об’єкта оподаткування, відображеного у рядку 04 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, за попередній звітний рік.

Зазначена норма передбачена п.п. 134.1.1 ст. 134 та п.п. 140.5.9 ст. 140 Податкового кодексу України.

За неподання/несвоєчасне подання звіту про суми податкових пільг передбачена відповідальність

Платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг – пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 № 1233.

Звіт про суми податкових пільг подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб’єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація (розрахунок, звіт) не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки Податковим кодексом передбачено подання відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) у вигляді Звіту про суми податкових пільг, то за неподання або несвоєчасне подання звіту про суми податкових пільг застосовуються зазначені штрафні санкції.

Крім того, відповідно до ст. 163 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма передбачена п.п.16.1.6 ст. 16, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 № 1233.

Дохід для сплати податку з доходу, отриманого нерезидентом з джерелом його походження з України, визначається відповідно до офіційного курсу НБУ на дату виплати таких доходів

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів за ставкою 15 % (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 ст. 141 ПКУ).

Податок за ставкою 15 % утримується з суми таких доходів та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Оскільки податок з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, сплачується до бюджету під час виплати таких доходів на користь нерезидента або уповноваженої ним особи, то сума доходів, з якої утримується та сплачується податок, визначається виходячи з офіційного курсу НБУ на дату виплати таких доходів.

Зазначена норма передбачена п.п. 141.4.2 ст. 141 Податкового кодексу України.

Обмеження при розрахунках готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб

Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених постановою Правління НБУ від 06.06.13 № 210.

Такі граничні суми розрахунків становлять:

– для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 тис.грн;

– фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 тис. грн;

– фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. грн.

Платежі понад встановлені граничні суми проводяться через банки шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 тис. грн., шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення або перерахування коштів на поточні рахунки (в тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

При цьому, обмеження не поширюються на:

- розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами;

- добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

- використання коштів, виданих на відрядження.

Зазначені норми визначені п 2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637.

Підприємство може тримати в позаробочий час у касі готівкову виручку в сумі, що не перевищує установлений ліміт каси

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Зазначена норма визначена п. 2.8 та 2.9 Постанови НБУ від 15.12.04 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Готівка, одержана в банку для виплат заробітної плати, зберігається в касі понад установлений ліміт каси протягом 3-х робочих днів

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день.

Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (видаткова відомість).

Зазначена норма визначена п. 2.10 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженої Постановою НБУ від 15.12.04 № 637.

Порядок ведення касової книги підприємством

З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касової книги не ведуть.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою.

Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі.

Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі.

Перші і другі примірники мають однакові номери.

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Зазначена норма визначена п. 4 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 15.12.04 № 637.

ГУ ДФС у Запорізькій області