Запорожский Городской Союз Предпринимателей "Ника"

Главная » 2013 » Январь » 30 » Декларування доходів
11:42
Декларування доходів


Декларування доходів


Минулого року громадянин отримував нецільову благодійну допомогу від декількох підприємств. Чи необхідно у зазначеному випадку надавати річну декларацію про отримані доходи?


Відповідно до підпункту 170.7.3 статті 170 Податкового кодексу України (далі ПКУ) не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року – у 2012 році 1500 грн. на рік.

Підпунктом 170.7.1 статті 170 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову. Зокрема, нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Тобто від оподаткування податком на доходи звільняється благодійна, в тому числі матеріальна допомога у 2012 році в розмірі 1500 на рік, яка виплачується резидентами - юридичними або фізичними особами, в тому числі благодійними організаціями, які є резидентами України. Сума благодійної, в тому числі матеріальної допомоги, яка перевищує зазначений розмір підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 ПКУ. Зокрема, згідно з п. 167.1 статті 167 ПКУ, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

При виплаті благодійної, в тому числі матеріальної допомоги, яка перевищує розмір, визначений ПКУ, одним податковим агентом, сума її перевищення підлягає оподаткуванню податковим агентом за місцем виплати доходу. У разі виплати благодійної, в тому числі матеріальної допомоги, яка перевищує розмір, визначений ПКУ, двома або більше податковими агентами, платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми та сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Таким чином громадяни, які отримували протягом звітного року від декількох податкових агентів доходи у вигляді благодійної, в тому числі матеріальної допомоги, яка перевищує розмір, визначений ПКУ (у 2012 році 1500 грн. на рік), зобов’язані до 1 травня року, що настає за звітним, надати податкову декларацію в якій відобразити суму отриманого доходу, суму сплаченого протягом звітного року податку та податкового зобов'язання. Сума податкового зобов'язання, зазначена в податковій декларації сплачується громадянами самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.


Громадянин минулого року отримав нецільову благодійну допомогу від благодійника, який перебуває в іноземній державі. Чи необхідно у зазначеному випадку надавати річну декларацію про отримані доходи?


Відповідно до підпункту 170.7.3 статті 170 Податкового кодексу України (далі ПКУ) не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року – у 2012 році 1500 грн. на рік.

Підпунктом 170.7.1 статті 170 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову. Зокрема, нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Тобто від оподаткування податком на доходи звільняється благодійна, в тому числі матеріальна допомога у 2012 році в розмірі 1500 на рік, яка виплачується резидентами - юридичними або фізичними особами, в тому числі благодійними організаціями, які є резидентами України.

Якщо нецільова благодійна допомога, у тому числі матеріальна, надається громадянам нерезидентами України, її сума включається до загального оподатковуваного доходу за підсумками року та відображається у річній податковій декларації, яка надається громадянами до 1 травня року, що настає за звітним. Сума податкового зобов'язання, зазначена в податковій декларації сплачується громадянами самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.


Минулого року громадянин отримував доходи від надання послуг з ремонту будинків (квартир) іншим громадянам. Який порядок оподаткування зазначених доходів?


Як визначено положеннями Податкового кодексу, громадянин, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за підсумками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Таким чином громадяни, які отримували протягом звітного року доходи, що підлягають оподаткуванню не від податкових агентів, зобов’язані до 1 травня року, що настає за звітним, надати податкову декларацію в якій відобразити суму отриманого доходу, суму сплаченого протягом звітного року податку та податкового зобов'язання. Сума податкового зобов'язання, зазначена в податковій декларації, сплачується громадянами самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним. Зазначений дохід оподатковується податком на доходи за ставкою 15 відсотків. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.



Ви запитували на семінарі


Чи подають юридичні особи розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу?


Відповідно до п.239.2. ст.239 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI (далі – ПКУ) юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію. Згідно п.1 наказу ДПА від 23.12.10 № 994 "Про затвердження форми Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1423/18718, затверджено форму Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів.


Чи сплачується збір за спеціальне використання води у 2013 році садівницькими товариствами ? .


В Податковому кодексі України (далі – ПКУ) розширено перелік видів використання води, за які збір за спеціальне використання води не справляється.

Зокрема, згідно п. 324.4.10 ПКУ збір за спеціальне використання води не справляється за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами).

Таким чином, починаючи з 1 січня 2011 року садівницькі товариства не повинні сплачувати збір за спеціальне використання води.

Я-приватний підприємець, пенсіонер, маю земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності. Чи звільняюсь я від сплати податку за землю?

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 286.5 стаття 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.3 стаття 287 Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Що стосується пільги по земельному податку, то відповідно до статті 281 Податкового кодексу від сплати податку звільняються:

інваліди першої і другої групи;

фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

пенсіонери (за віком);

ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Враховуючи вищезазначене, якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, який наданий у порядку встановленого діючого законодавства, оформлений на фізичну особу - підприємця, яка надана для здійснення підприємницької діяльності, то такий підприємець не пізніше 20 лютого поточного року подає органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пільга по платі за землю відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу для власників земельних ділянок, яка надана для здійснення підприємницької діяльності, на фізичну особу - підприємця не розповсюджується.


 

Відділ масово – роз’яснювальної роботи ДПС у Запорізькій області

До уваги платників податків!

Мінфін наказом від 25.12.2012 N 1408 затвердив форму Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 21 січня 2013 р. за N 144/22676 та набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

О предоставлении информации



Компетенция контролирующих органов, полномочия и обязанности их должностных лиц при осуществлении налогового контроля, в частности вопросы обращения к плательщикам налогов и другим субъектам информационных отношений с письменным запросом о представлении информации, урегулированы Налоговым кодексом Украины.

Требования к оформлению запроса определены п. 73.3 ст. 73 НКУ, в соответствии с которым органы государственной налоговой службы имеют право обратиться к плательщикам налогов и другим субъектам информационных отношений с письменным запросом о представлении информации (исчерпывающий перечень и основания представления которой установлены законом), необходимой для выполнения возложенных на органы государственной налоговой службы функций, задач, и ее документальном подтверждении. Такой запрос подписывается руководителем (заместителем руководителя) органа государственной налоговой службы и должен содержать перечень запрашиваемой информации и документов, которые ее подтверждают, а также основания для направления запроса.

Из положений приведенной нормы усматривается, что запрос налогового органа в обязательном порядке должен содержать изложение определенных НКУ оснований получения информации.

Кроме того, правоотношения по поводу направления налоговыми органами в адрес плательщиков налогов запросов нормированы также предписаниями Порядка периодического представления информации органам государственной налоговой службы и получения информации указанными органами по письменному запросу (утвержден постановлением КМ Украины от 27.12.2010 г. N 1245; далее по тексту Порядок N 1245), в соответствии с п. 10 которого запрос относительно получения налоговой информации от плательщиков налогов и других субъектов информационных отношений оформляется на бланке органа государственной налоговой службы и подписывается руководителем (заместителем руководителя) указанного органа. В запросе указываются: ссылки на нормы закона, в соответствии с которыми орган государственной налоговой службы имеет право на получение такой информации; основания для направления запроса; описание запрашиваемой информации и в случае необходимости перечень документов, которые ее подтверждают.

Основания направления такого запроса определены п. 73.3 ст. 73 НКУ.

С учетом приведенных норм действующего налогового законодательства запрос налогового органа в обязательном порядке должен содержать перечень запрашиваемой информации и изложение определенных НКУ оснований получения информации.

 

Щодо повернення переплати з податку на прибуток і повідомляє таке.

Право платників на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачено Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI за умови дотримання положень статті 43 "Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань".

Наказом ДПСУ, МФУ, Держказначейства України від 21.12.2010 р. N 974/1597/499 затверджено Порядок взаємодії органів ДПС, місцевих фінансових органів та органів Держказначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено подання заяви платником податку до органу ДПСУ за місцем перебування на податковому обліку.

Згідно із п. 7 Порядку ДПІ не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та направляє його для виконання відповідному органові Держказначейства України.

 
 

Щодо повернення коштів за ненадані послуги з перевезення пасажирів і повідомляє.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

Розрахунковий документ - це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), який підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону N 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 105/5296 (далі - наказ Положення), фіскальний касовий чек видачі коштів - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару (послуги), рекомпенсації послуги та в інших випадках.

Отже, фіскальний касовий чек видачі коштів, є розрахунковим документом установленої форми та змісту відповідно до Закону N 265.

Реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (послуги), відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614 (далі - Порядок), здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів за допомогою операції "службова видача". Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару (послуги), перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар; відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (послуги).

Акти про видачу коштів передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у суб'єкта бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Отже, повернення коштів через реєстратор розрахункових операцій за ненадані послуги з перевезення вправі здійснити лише ті суб'єкти господарювання, які реалізували квитки із застосуванням РРО.

 


Щодо відліку нових строків розрахунків у ЗЕД

У зв'язку з набранням чинності з 17 листопада 2012 року Закону України від 06.11.2012 р. N 5480-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" (далі - Закон N 5480) та постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 р. N 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (далі - Постанова N 475) при проведенні підрозділами по контролю за операціями у сфері ЗЕД перевірок експортно-імпортних операцій, які здійснюють суб'єкти господарювання у зовнішньоекономічній сфері, необхідно керуватись наступним.

Законом N 5480 внесено зміни до Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон N 185), відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону N 185.

Національний банк України своєю Постановою N 475, яка набрала чинності 19 листопада, установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

З урахуванням викладеного 90-денний строк розрахунків поширюється на експортні операції, по яких оформлення вантажної митної декларації продукції, що експортується, та підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, проведені починаючи з 19 листопада 2012 року.

Відповідно при здійсненні імпортних операцій 90-денний строк розрахунків поширюється на здійснені авансові платежі (при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву здійснені уповноваженим банком платежі на користь нерезидента) з 19 листопада.

Якщо оформлення митної декларації (підписання актів або інших документів, що засвідчують виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності) за експортними операціями або платежі (виставлення векселя на користь постачальників продукції, робіт, послуг, що імпортуються) за імпортними операціями відбувалися до 19.11.2012 р., то на розрахунки за вказаними експортними, імпортними операціями поширюється 180-денний строк розрахунків.

При цьому, враховуючи, що Закон N 185 не ставить порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями у залежність від моменту (дати) укладання зовнішньоекономічного контракту, тому по експортно-імпортних операціях, які здійснюються починаючи з 19.11.2012 р. незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного контракту буде застосовуватись 90-денний строк розрахунків.

 




 

Щодо сплати державного мита за реєстрацію випуску цінних паперів і повідомляє.

Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 N 811 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2012 року за N 1623/21935 (далі - Інструкція).

Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Відповідно до статті 2 Декрету об'єктом справляння державного мита є, зокрема, операції з емісії цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів.

Згідно підпункту "п" пункту 6 статті 3 Декрету державне мито за реєстрацію випуску цінних паперів справляється у розмірі 0,1 відсотка номінальної вартості випуску цінних паперів, але не більше п'ятдесятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 7 глави V Інструкції при проведенні операцій з цінними паперами емітенти, які виявили бажання здійснити емісію таких паперів, сплачують державне мито перед реєстрацією випуску цінних паперів, виходячи з номінальної вартості запланованого обсягу емісії.

Враховуючи вищевикладене, у разі проведення реєстрації випуску цінних паперів державне мито повинно сплачуватися на загальних підставах.

 




Щодо порядку визначення резидентського статусу фізичної особи і повідомляє наступне.

Наявність у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є лише однією з підстав на одержання статусу податкового резидента України відповідно до законодавства України.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. "в" п. 14.1.213 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), згідно з яким фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп. 34.1.1 п. 34.1 статті 34 Кодексу податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються вказані вище положення, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.3003 N 1382-IV (далі - Закон N 1382-IV) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону N 1382-IV).

Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (ст. 3 Закону N 1382-IV).

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули в Україну для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання згідно з положеннями Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи - іноземця на території України понад 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року, є паспортний документ, а також документи, на підставі яких така особа постійно проживає в Україні, та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце постійного проживання в Україні (свідоцтво про спадщину на таке житло, договір купівлі, дарування, оренди тощо).

Згідно з положеннями п. 170.10.4 статті 170 Кодексу за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Крім того, повідомляємо, що Кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від податкових органів України документів, що підтверджують статус резидента України.

Також зазначаємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов'язок визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

 







Просмотров: 840 | Добавил: kolyaka | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Четверг, 28.03.2024, 12:48
Приветствую Вас Гость

Поиск

Календарь

«  Январь 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архив записей

Наш опрос

Оцените мой сайт
Всего ответов: 54

Друзья сайта

  • Асамблея ГО МСБУ
  • Политическая партия "Новая жизнь"
  • Верховна Рада України
  • Офіційний портал Запорізької міської влади
  • ТОВАРИСТВО ПІДПРИЄМЦІВ "КРАЙ"
  • Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0